Якщо ви хочете зрозуміти, чому всі сучасні фільми про супергероїв та міфічних істот часто нагадують старі саги, то “Старша Едда” розкриє вам цю таємницю!

Це не просто книга, це - портал у давній світ, де боги і герої завжди на крок попереду всіх смертних. Тут міфи змушують сумніватися в реальності того, що ми знаємо.

Що цікаво, автори Едди не просто розповідають історії, а нав’язують вам думку, що все — це гра з долею. Що у фіналі, навіть боги не можуть уникнути свого фатуму.

Це однозначно книга не для «легкого читання». Але якщо ви готові зануритися у світ епічних битв, глибинної філософії і незвичних героїв, то ця книга стане вашою піснею саги, яку хочеться співати знову і знову.

Відьми, дракони та космічні чумаки 🌙

Корчма на перехресті світів - обʼєднує всяку нечисть та розповідає їхні історії. Це - збірка оповідань, яка сплітається у єдиний, цілісний сюжет.

В центрі всього, Юджин - бариста-невдаха (він так думає). Але на мою думку, йому неабияк пощастило опинитись в місці де казки стають реальністю. Спочатку хлопець думає, що в корчмі збираються письменники, які діляться своїми сюжетами. Однак, з кожною оповіддю, Юджин розуміє, що потрапив у скажену історію. Яка, крім всього, повʼязана з Диким полем та отаманом Іваном Сірко.

Я оцінила відсилки на сьогодення. Тут неодноразово згадується населення сусідньої країни (саме в тому контексті, який оцінять всі) 😉

Ну і єдина таємниця, яку проносить герой через всі оповіді.

Це було захоплююче та інтригуюче. Фінал - натякає на продовження історій 😉

Якщо вам не сподобається ця книга - ви безсердечні.

За все моє життя, лише 6 книг змусили мене плакати - це одна з них. Коли я прочитала історію Чирвової Королеви, мені стало боляче. Я не хотіла, щоб ця книга закінчувалась, хотілось, щоб персонажі мали шанс, щоб це була оригінальна історія, без приставки «ретейлінг»…але всі ми знаємо, ким стала Чирвова королева.

Здебільшого, книги дають нам надію: що хороші хлопці переможуть, поганці будуть покарані, закохані будуть разом і всі - щасливі. Та аби всі отримували щасливий кінець - він би не був таким бажаним.

Та чи могли Кетрін та Джест уникнути своєї долі?

Кет - проста дівчина в якій багато хто впізнає себе. Її батьки чинили на неї величезний тиск та ігнорували всі її мрії та амбіції. Вона - ненавиділа розчаровувати людей. Вона хотіла зробити батьків щасливими. Не слід звинувачувати Кет у своєму виборі, вона зробила те, що зробили б багато з нас - боячись розчарувати інших. Кетрін не була найсміливішою - вона була справжня.

Якщо виділяти сильні сторони роману - то це однозначно зміна Кетрін впродовж всієї історії. Але це не той позитивний «розвиток», який зазвичай уявляється. Головна героїня - зростає в іншому сенсі: вона стає сильнішою, жорстокішою, наполегливішою. Вона вчиться стояти на своєму та сперечатись. Водночас, вона мила, ніжна та жертовна! Саме її доброта, саме тому що вона обрала не себе - зіграли з нею злий жарт. І саме звідси бере початок її остаточна трансформація…

Бачите, це ж історія про становлення злої персонажки. Всю книгу, я знала, яким буде фінал. Я знала, що невинна, маленька Кетрін позбавиться свого серця. Що її біль зробить з неї ту Чирвову Королеву, яку всі знають. Що вона та Джест - не матимуть свого «щасливого кінця», як би вони не вірили.

Але з кожним новим розділом моє серце розбивалось на частини…💔

З перших же рядків цієї книги у мене виникло відчуття, що я не вмію плавати, а мене викинули у бурхливу річку фантазій Вікторії Шваб і дали самостійно розбиратись з порятунком. 

Книга спочатку заплутувала, викликала здивування та часом мурахи по шкірі. Я по рядочках пірнала у світ, в якому «пощастило» народитись героям, вчилась ідентифікувати монстрів та розбиралась звідки ж вони взялись. Після 100 сторінок ситуація зовсім змінилась - я почала отримувати невимовне задоволення від читання та з трепетом стежила за розвитком сюжету. А він, я вам зізнаюсь, ще той…

Місто, в якому живуть монстри, поділене навпіл. Північ та південь очолюють різні угрупування з різними цілями. Та їхнє і без того хитке перемирʼя летить у прірву, після того, як діти головних «босів» потрапляють в одну школу…Тепер вони такі собі Ромео та Джульєтта. 

І виникає питання - хто ж із них більший монстр? Той, хто ним народжений, але протистоїть цій сутності чи та, хто підгодовує внутрішніх монстрів..Той, хто ховає вогонь, що палає всередині чи та, хто спалює все навкруги? 

Всі твори мають свій характер. «Ця пекельна пісня» пронизана мінорним звучанням, що залишає посмак тривоги та безвиході. Вона зіткана із тіней та світла, підступності та відваги, згубної правди та вибору. 

Мене лишили рятувального жилета на початку книги, не сказавши передмови, але я допливла та із задоволенням пірнула б ще раз.