Цікава адаптація грецької міфології в сучасному сеттингу — мінімалістично, але зі смаком. Авторці вдалося поєднати міфологічні мотиви зі світом сучасного світського товариства й інтриг. Хімія між героями відчутна, хоч і доволі клішована, та для жанру це радше плюс, ніж мінус. Легко читається, тримає увагу, особливо сподобається фанатам романтичної еротики.

Не варта того, щоб витрачати на неї час. Ну хіба що якщо хочете познайомитись з прикладом дійсно поганого роману. Авторка хотіла, щоб читачі червоніли від сороміцьких речей й «гарячості» цієї книги. Червонію, бо це капець як виявилось погано. Тут читачі не знайдуть еротичний переказ «Красуні й чудовиська», чого власне очікувала й я. У авторки цього не вийшло. Еротика й сюжет зшиті фіговими нитками, які ледве тримаються та й не пасують за кольором. Еротичні моменти просто тут просто щоб було, наляпані ще й як попало. З фентезійною частиною теж ніц не вийшло: не пропрацьовано, не зрозуміло, між персонажами не відчувається хімія. Вийшло якесь чудовисько Франкенштейна з еротики, фентезі, примітивних діалогів, плоских персонажів. Дійсно, недолугий фанфік на «Красуню й чудовисько»

Читаючи «Кафе на краю світу», я постійно ловила себе на думці, що вже давно виросла з таких розмов. Можливо, колись ця книга викликала б у мене бурю емоцій або внутрішні відкриття, але зараз усе, що в ній подається як «велике питання», для мене вже давно пройдене і переосмислене. Вона здалася мені занадто простою, навіть дещо поверхневою — як легка бесіда для тих, хто тільки починає шукати себе.