Перший трилер в моїй книжковій біографії. Хороший твір, але очевидно сімейна складова та взаємозв'язки між головними героями тут мають більшу вагу ніж безпосередньо трилер, тож заядлим трилерним фанатам явно не сподобається. Однак я, як любителька динаміки між персонажами, скажу, що це було дуже добре. Особливо доволі неоднозначний фінал та те, як гармонійно пов'язані всі елементи трилеру і драми)

Величенький роман британської письменниці Розамунди Пілчер, довгенько споглядав на мене на полиці, куди приїхав із далекого Івано-Франківська. Мене скажено лякав його розмір і страх навали безглуздих і нудних описів, бо книга екшна явно не обіцяла. Хто б мені сказав як я помилялася)

Книга справді неспішна і начебто глобально нічого не відбувається, але, як би пояснити.. Це повністю компенсується багатством емоцій, почуттів, теплих моментів і затишку в кожному куточку)

Здавалося б, що тут цікавого? Та усе! Як доля зведе абсолютно нічим не пов'язаних людей в одне місце? Ким вони одне для одного стануть? Що ховає кожен із них? Як вони справляються зі своїми травмами і переживаннями?

Книга надзвичайно глибока і чуттєва. А ще, завдяки тим самим "безглуздим і нудним" описам, ти наче сам опиняєшся на затишній кухні, чи у просторій вітальні, і розділяєш з героями приємну бесіду. Кожен раз було так добре повертатися до цих людей і милуватися тим, як вони потроху загоюють рани і знаходять розраду одне в одному. З ними віриш, що твоє ще прийде: як не в двадцять, то в тридцять вісім, а якщо і не там, то точно в шістдесят дваXD

Книга про те, як важливо слухати, співчувати і просто бути поруч. Як важливо жити далі і відпускати втрачене. Як важливо вірити в краще, як би погано не було. Книга про пазлинки щастя в простих речах; про долю, яка всяке може вигадати і про людей, що стали тобі сім'єю, хай навіть ти заявився до них учора в снігопад о п'ятій годині вечора)

Це було так добре, що я навіть не сваритимуся. Хай навіть це було місцями аж занадто добре (і в житті так не буває), але, дивлячись на всіх цих людей, розумієш, що вони як ніхто на це заслуговують.

Ця книга була дуже умісною і надзвичайно теплою. Кожен з героїв припав мені до душі, але найбільше чомусь сподобався Оскар. Досі не знаю чому, але з нетерпінням чекала кожного розділу від його імені, ловила кожну репліку поміж рядків і захоплювалася його сюжетним ростом)

Окремий плюсик за песика)

Величенький роман британської письменниці Розамунди Пілчер, довгенько споглядав на мене на полиці, куди приїхав із далекого Івано-Франківська. Мене скажено лякав його розмір і страх навали безглуздих і нудних описів, бо книга екшна явно не обіцяла. Хто б мені сказав як я помилялася)

Книга справді неспішна і начебто глобально нічого не відбувається, але, як би пояснити.. Це повністю компенсується багатством емоцій, почуттів, теплих моментів і затишку в кожному куточку)

Здавалося б, що тут цікавого? Та усе! Як доля зведе абсолютно нічим не пов'язаних людей в одне місце? Ким вони одне для одного стануть? Що ховає кожен із них? Як вони справляються зі своїми травмами і переживаннями?

Книга надзвичайно глибока і чуттєва. А ще, завдяки тим самим "безглуздим і нудним" описам, ти наче сам опиняєшся на затишній кухні, чи у просторій вітальні, і розділяєш з героями приємну бесіду. Кожен раз було так добре повертатися до цих людей і милуватися тим, як вони потроху загоюють рани і знаходять розраду одне в одному. З ними віриш, що твоє ще прийде: як не в двадцять, то в тридцять вісім, а якщо і не там, то точно в шістдесят дваXD

Книга про те, як важливо слухати, співчувати і просто бути поруч. Як важливо жити далі і відпускати втрачене. Як важливо вірити в краще, як би погано не було. Книга про пазлинки щастя в простих речах; про долю, яка всяке може вигадати і про людей, що стали тобі сім'єю, хай навіть ти заявився до них учора в снігопад о п'ятій годині вечора)

Це було так добре, що я навіть не сваритимуся. Хай навіть це було місцями аж занадто добре (і в житті так не буває), але, дивлячись на всіх цих людей, розумієш, що вони як ніхто на це заслуговують.

Ця книга була дуже умісною і надзвичайно теплою. Кожен з героїв припав мені до душі, але найбільше чомусь сподобався Оскар. Досі не знаю чому, але з нетерпінням чекала кожного розділу від його імені, ловила кожну репліку поміж рядків і захоплювалася його сюжетним ростом)

Окремий плюсик за песика)

Легкий, веселий любовний роман на кілька вечорів без геніального сюжету чи незвичних персонажів. Читаючи, час від часу мала флешбеки на "Гіпотезу кохання", а від камео персонажів зловила приємну теплоту) Як людина, що не очікувала нічого надзвичайного, я лишилася задоволеною. Книга ідеально підійде для емоційного розвантаження і зігріє фізичними каламбурами та ноткою буденності (⁠ ⁠◜⁠‿⁠◝⁠ ⁠)⁠♡

Надзвичайно теплий і неочікувано "скляний" любовний роман, що піднімає доволі важливі теми та чіпляє барвами здорових стосунків) Хочете емоційних гойдалок та справжньої прив'язаності до головних героїв? Вам сюди)

P.S В моєму рейтингу зе бест книжкових чоловіків Джошуа Коупленд буде триматися дуже високо(⁠◕⁠દ⁠◕⁠)