«Зайчик» Мони Авад — це не просто трилер чи сатира, а справжній літературний експеримент, який грає з формою, стилем і жанрами.

Книга викликала у мене змішані емоції. Вона атмосферна, моторошна та оригінальна, але подекуди заплутана й виснажлива. Сатиричний погляд на творчу еліту, теми самотності, психологічного тиску та впливу соціальних груп подані майстерно. Особливо вразило дослідження жіночої дружби, конкуренції та залежності

«Зайчики» одночасно зворушливі й моторошні, солодкаві й злісні, а їхній культ стає метафорою влади соціальних груп над індивідом.

Але водночас книга залишила мене в певному сум’ятті. Іноді стиль здавався надто експериментальним, сюжет — хаотичним, а персонажі — карикатурними. Особливо важко було сприймати постійні зміни тону: від абсурдного гумору до справжнього жаху. Наприкінці я так і не зрозуміла, мені це подобається, чи більше дратує.

Загалом, «Зайчик» — це незвичайний досвід, який не всім зайде: він химерний, подекуди гротескний, але водночас глибокий і незвичайний. Якщо вам подобаються дивні, психологічні історії з відтінком жахів, вам може сподобатися. Але якщо ви шукаєте логічний, добре структурований сюжет, то, можливо, ця книга викличе більше запитань, ніж відповідей.

Оцінка 5/10 ⭐️