є дві письменниці: одна – успішна,
друга – ні. і вони не те, щоб дружать, але спілкуються.

і це могло бути не цікавою історією, але думки однієї з них ми чуємо в книзі відверто, повністю, повсякчас, від першої особи.

ну крім того, що події набирають обертів. бо уявіть, вивернути всі свої думки про літпроцес назовні)

в цій книзі про американський книгоринок, про культуру скасування в соцмережах і (для мене власне саме це було найцікавішим) – як людина собі аргументує та пояснює крадіжку чужих ідей чи рукопису, якими прагненнями в письменництві насправді керується.

про право представництва там, де ти не маєш права говорити від імені постраждалих. про вміння письменника взяти і списати дослідно твої найцікавіші історії та болючі переживання і тупо зробити на цьому, як мінімум, хороших кілька текстів, і, як максимум, карʼєру.

історія читається легко.
без претензій.
цитат в такому типі літератури мені зачерпнути не вдається.
і глибина героїні – вона не про літературу у моєму розумінні, а про бажання мікрофона.

є такий різновид авторів.

якби таке сучасне й відверте написали про український літпроцес – я так само би охоче за день-два прочитала.

це один з автопортретів сучасної письменниці перед дзеркалом. може бути) мені зайшло.

Я хотіла б, щоб всі книжки для дітей несли знання з великого світу. Розповідали у доступній формі про наші історичні зв'язки з іншими країнами, вели маршрутами сучасного міста так, щоб їх хотілося пройти з дитиною наживо, будь-що що спонукає потім не спинитися. У цій книзі сучасний Київ і водночас місто Ярослава Мудрого. І після прочитання ви знатимете, чому слід сходити у скверик на Львівській площі до мініатюри Анна Ярославни.

Великий український роман про пам'ять і безпам'ятство, про колективну провину і неможливість провести вододіл між чорним та білим. Під час повномасштабного вторгнення «Амадока» для мене пройшла перезавантаження і стала текстом, який спонукає думати про найскладніше: скільки ми запам’ятаємо, щоб у майбутньому зберегти себе. Як окремі люди і як нація.

Неперевершена книга Вітольда Шабловського, яка допомагає крім кулінарних смаків диктаторів, через свідчення їх кухарів, відчитувати щось невловиме чи дуже яскраво виражене про людську природу тих, хто нищив людей і заїдав це десертом, умовно кажучи. Як кухар міг маніпулювати настроєм того, хто позбавляв життя мільйони у окремих країнах. І водночас якими правилами керувався, щоб не бути вбитим. З такими виданнями вивчати світову історію захопливо. Вона стає цікавішою і непередбачуванішою, якщо зайти до неї з кухні.

Найпотужніша книга, щоб українською мовою ословити багатовимірне почуття любові. Тут можна знайти зізнання і одкровення, що мережаться з кардинально різних відчуттів стану закоханості. Голоси українських поетів — від Тараса Шевченка до Андрія Любки. Понад 70 імен ювелірно впорядкованих Іваном Малковичем. Якби шукати прикрасу для книжкової полиці – це вона.