Чи може людина забути своє минуле, відмовитись від своєї особистості або просто й не мати спогадів? З цим питанням постійно стикаються мешканці півострова Кіммерик. Великий Спалах викликав зміни на півострові, зруйнував звичний лад, приніс спустошення. Мешканці Дешту опинилися під куполом суєру, який приносить зміни у людському організмі. Хтось вважає його шкідливим, а хтось благословенням богів. Тут почали панувати Старші Брати, які не зупиняться доки не знищать супротив. Дві лінії переплітаються в одну Добро і Зло, вигадка і правда, щоб змусити людей зробити вибір. Та тільки піддавшись волі пам'яті можна віднайти себе і правильний шлях. Можна осягнути всю суть історії і правди.

Не можливо детально описати всі паралелі із радянською владою, обманом, пропагандою, агітацією, звичайним життям кримчан, їхньою історією та вірою, сьогоденням подій, бо кожен тут віднайде своє.

Не скажу, що читання, для мене, було легким, бо це далеко не мій жанр та післясмак залишиться надовго.

"Лісова пісня" та так захопилася, що і вірші, і драми, і навіть поему прочитала.

Бунтівний, драматичний дух творів захопив мене з головою. Прочитавши вірші Лесі зрозуміла, що вони просоченні болем панського ярма, бунтівним духом, визвольною боротьбою і головне вірою у перемогу правди. Інколи зустрічалися рядки розпачу, незвичайного болю, туги і відчувалося ніби руки опускаються від безвиході. Та ось читаючи наступні рядки ніби злітаєш на крилах надії і несешся високо в небо до самого Бога і віра повертається. А яка незрівнянна краса природи вбачається у кожному рядку. Читаючи "Лісову пісню" я ніби сама гуляла по м'якій, лісовій траві, була біля незвичної краси озера, що омиває стару вербу і бавиться зі столітнім дубом. Бачила чарівну Мавку і підступного Перелесника, хитру Русалку і бешкетних Потерчат і всі вони раді погратися з людськими душами. Співчувала знедоленому Лукашу. Відчувала останній трепет його кохання серед засніженого лісу і глибокий сон під ошатною ковдрою з легких сніжинок.

Кожне слово гармонійно передає почуття і силу духу, якими була наділена Леся Українка. Кожен рядок ніби тавро залишає слід у твоїй душі.
Я дуже часто оминаю твори українських класиків, а тим паче вірші, драми, але саме цього разу я рада що більш глибоко познайомилася з творами Лариси Косач. З її неймовірною красою слова.

P.S. Не змогла вмістити у відгук враження від усіх творів.

Я полюбляю романтичні книги. Мені подобається читати про людські стосунки, непорозуміння, які виникають через недозказаність, помилкові судження і так далі. Хоча дуже часто сам сюжет напрочуд банальний або далекий від реалій та разом з тим завжди покоряє щирість почуттів.

Книга "Гіпотеза кохання" - це історія дівчини, яка планувала займатися науковими відкриттями, збудувати кар'єру та стати відомою науковицею. І серед усього цього, до її планів точно не входило "закохатися". Та долею випадку, а можливо і ні, вона все таки потрапляє у халепу власної нерозсудливості. Щоб допомогти подрузі наважитися розпочати стосунки, вона цілується із першим хто зустрівся на її шляху. І, о жахіття, ним виявився не хто інший, як славнозвісний Адам Карлсен. Він відомий своєю жорстокою натурою доводити всіх до сліз. Але, як не дивно, похмурий молодий викладач, погоджується зіграти у гру і прикинутися її хлопцем, щоб врятувати стосунки між подругами. Та з кожним днем Олівія переконується, що не всі сказані про нього слова правда. Що з нею він уважний, чуйний, ввічливий. Що ж ховається насправді за його поведінкою? І що ж насправді спонукало Адама погодитися на "фальшиві стосунки"? І чому їй все більше хочеться проводити із ним часу? Та ще й не дає спокою інцидент, який трапився два роки тому і як думає Ол, пов'язаний із Адамом.

Прочитала книгу я швидко і на одному диханні. Звісно кінець у таких книгах знаєш на перед, але історія всеодно затягує у почуття.

Історія про збереження гідності, честі на фоні корумпованої країни, бездіяльної і підлої влади та бідності.

Старий полковник, який є ветераном війни змушений доживати своє життя, разом із дружиною, у страшенних злиднях. Кожного ранку перед ними постає питання, де взяти їжу для себе та півня. Оскільки півня полковник готує до боїв і це єдина надія отримати гроші, щоб змогти себе прогодувати у подальшому майбутньому. Чому це єдина надія, запитаєте ви? Та тому, що суспільство, а особливо влада забуває про своїх героїв, як тільки закінчиться війна. Вони стають перешкодою до гармонійного майбутнього і будь-якою ціною їх потрібно принизити, щоб не висували свої голови. І колумбійське містечко не було у цьому винятком. Кожної п'ятниці нещасний чоловік ішов на берег зустрічати катер з надією отримати листа про призначення "ветеранської" пенсії. Так тиждень за тижнем пройшло 15 років, а полковнику і досі ніхто не пише. Тому його життя залежить від 22 січня коли настане день боїв. Та разом з тим, чоловік не полишає надії на отримання відповіді на свої звернення і прохання щодо пенсії.

Фінал у книзі залишається відкритим, але остання фраза неочікувано вражає. Навіть не так фраза, а як посил і відчуття внутрішньої свободи. Прочитавши останню сторінку і закривши книгу, поринаєш у роздуми, а подумати і справді є над чим.

Надзвичайно зворушлива історія не тільки однієї родини, а й одного маленького цуценяти.

Родина Ґоссів знаходиться на межі скандалів та депресивної поведінки. Дідусь Сандерс втратив дружину і тепер його життя перетворилося на щоденне випробування. Його життєві сили підтримує тільки старий собака.

Елла, восьмикласниця, зазнає шкільного булінгу від "найкращої" подруги та стає вигнанцем у школі. Всі її оминають окрім новенького Шона і двох дівчаток, яких теж ігнорують.
Батьки Елли, Джуліана та Гантер не можуть порозумітися, через обов'язки у сім'ї, які обтяжуються ще й двома трирічними близнюками. Та коли Джуліана, захворіла і виникла загроза втратити її, всі починають переосмислювати свої дії та поведінку та чи не запізно вже це? Вся родина перетворюється на один організм. Як зазвичай починаються проблеми із приготуванням їжі, оскільки кулінарні здібності кожного не найкращі.

Та ситуацію час від часу рятує одна із вдів, які накинули оком на Сандерса. Так, так не дивуйтеся у нього з'явилося аж три шанувальниці. Також у родині, випадковим чином, з'являється маленька собачка, яку називають Рубі. Вона стала жертвою жорстокого чоловіка, який знущався зі своєї сім'ї та разом з тим із маленької собачки, доки не викинув її на вулицю. Та інколи порятунок приходить через біль і розпач. Ці двоє, Елла і Рубі, знайшли підтримку одна в одній і любов. А оскільки наближається Різдво і все навкруги просочено надією і сподіваннями. То, можливо, і цього разу все складеться, якнайкраще.