Живе собі мольфар Коценєк. Люди до нього не ходять – просили всяку дурню й припинив мольфар їм допомагати. Спілкується Коценєк лише з Ведмедюком – ведмедем, якого ще ведмежам від мислівців врятував.

І ось отримує мольфар листа, а в листі нагадування – час будити драконку.

Казкова різдвяна історія.

Різдво тут свято релігійне, але без тиску. Хлопчик ходить у недільну школу вчити колядки. Чи ходить він ще й до церкви та чи ходять його батьки чітко не зазначено, тому можна собі уявляти будь-який зручний варіант. Що священник, що церква не транслює нічого моралізаторського різдвяно-релігійного. Вдячна за це автору.

Багато незнайомих слів. Пояснення є в примітках.

Ілюстрації ніби олівцями кольоровими намальовані. Переважають сині й червоні кольори. До персонажів автора ілюстраторка додала котика — бонусного учасника подій.

Найяскравіший персонаж – Ведмедюк, хоч і дорослий, а таке дитятко.

Емілі донька ув’язненого злочинця. Дівчину найбільше непокоїть те, що вона така сама, як батько і нічого хорошого у житті на неї не чекає. А ще вона любить малювати.

Руденька, зеленоока, з веснянками, малює – не персонаж, а мрія. Тато злочинець – то таке, в кого з нас нема недоліків?

Підлітковий комікс від DC. Динамічний, з витівками й непослухом, з крутими дорослими, кльовим творчим другом і шикарними фарбами.

Два персонажі малюють. Присутня футболка з Бетменом.

Ніяк не звикну до того, що як події відбуваються в Америці, то футбол – це не те про що думаю.

Схоже, що буде продовження. В приємному очікуванні. 🐸 в журбі