Дуже хотілося прочитати, адже декілька місяців тому ця книга була мастрід всіх книжкових блогерів. Це непогана книга,але доволі прохідна, впевнена, що через місяць я навіть не пригадаю сюжет.

Покоївка Моллі, на перший погляд, трошки дивна, схиблена на чистоті дівчина. Якщо ви дивилися Теорію великого вибуху, то ви зрозумієте, що вона нагадує Шелдона Купера. Випадково Моллі потрапляє у вир подій пов'язаних з убивством одного з багатих постояльців готелю.Події розвиваються доволі стрімко, та так, що з простого свідка вона стає підозрюваною. І ось тут стає доволі дивно і напрочуд нецікаво. Детективна лінія стає досить нелогічною. На початку нас переконують, що Моллі особлива, вона не розуміє натяків, емоцій, каже, що має на думці, їй важко хитрувати. А вже ближче до кінця книги вона розігрує доволі хитромудрі ходи. До того ж останній розділ взагалі збиває з пантелику і постає питання чи Моллі дійсно така проста.

Головна героїня настільки сильно хотіла дитину, що готова була на все - десятки лікарів, нетрадиційна медицина, екз, відмова спілкуватися з вагітними подругами, тому що це завдавало їй болю.

Не скажу, що в захваті від стилю написання, тому що це радше блог, аніж книга. Проте додаткову зірочку отримує саме розголошення теми, про яку говорити не прийнято, а саме проблеми з можливість мати дітей.
Тиск суспільства на жінок ще й досі сильний. Вона має вийти заміж, народити і бажано не одну дитину, але й не забувати про розвиток.Все це до дівчинки приходить з самого дитинства, ця програма, що ти мусиш тисне на тебе і коли щось не виходить це спичиняє тривогу, біль і навіть ненависть до себе і свого тіла.
Вибратися з цієї пастки, не зважаючи на свої проблеми і стрес, жінка також має сама.

Я поважаю українських авторів і певна, що є багато цікавих захопливих книг, але це не про дану книгу.

По перше мова, можливо, це для того щоб поринути в атмосферу довоєнного Львова, але для людини, яка не знає польську, це буде справжня мука. Що стосується сюжету, то було 2 детективні лінії - маніак і справа євреїв.По факту, як такого сюжету і апогею не було, історія євреїв закінчилася дуже невиразно, а історія маніака не закінчилася ніяк. Зате я прочитала скільки жінок застрибнуло радісно до ліжка головного героя і як всі його поважали, бо він нічний репортер. Отже, книга для мене повне розчарування, бо я хотіла прочитати якісний український детектив, а отримала щось середнє між еротичним романом і висвітленням перших днів війни.

Книга занадто академічна. Я просто хотіла дізнатися більше про художника, а отримала якісь роздуми і кучу посилань на роботи. З того, що запамяталося: Босх був багатим, мав свою майстерню, астстентів, мав будинки, був членом багатостолітнього братства, що відкрило дорогу до монарших сімей. У Босха було багато послідовувачів та копіювальників і тому дуже важко визначити, де його роботи, де наслідувачі.

Його картинами володіли аристократи і королі. Він в своїх картинах закодовував послання про гріхи та пекло. А ще виявляється, що за допомогою спеціального аналізу можна визначити, коли була виготовлена деревина, на якій він малював. Нагадаю жив він наприкінці 15 на початку 16 ст.

Що не сподобалося: в книзі-немає хронології, погані малюнки, неможливо роздивитися і, читаючи про ту чи іншу картину, потрібно перескакувати з тексту на малюнок, дуже багато імен і інформації, яка заважка непідготовленому читачу.