#адмінчитає
🖌Ліна Рінь
📖 Книжкові хроніки Анімант Крамб
⭐️100/10

Вам колись було сумно, бо цеглинка в майже 500 сторінок закінчувалась? Бо мені зараз сумно і так не хотілося перегортати останню сторінку.

Атмосфера Англії 1890 року повністю мене полонила. Здається, я чула як шелестять вишукані сукні, стукотять екіпажі по бруківці і у вікно стукає лондонський дощ. А ще бібліотека! Вона описана так майстерно, наче ти стоїш біля її стелажів, проводячи пальцями по шкіряних палітурках...

І головна героїня теж цікава особистість. Матінка всіма силами хоче видати її заміж, а їй хочеться тільки читати книги на горищі в їх невеличкому містечку. Аж тут в гості приїжджає дядько з Лондона і пропонує їй спробувати місяць попрацювати помічницею бібліотекаря у великій університетській бібліотеці. Насправді, дядько хоче насолити містеру Ріду, якого недолюблює, бо знає впертий характер Анімант. Але саме цей характер і допомагає юній дівчині справитися з роботою і нерозуміючими поглядами, адже в той час дівчата із забезпечених родин не працювали, тай навчальні заклади для них тільки починали з'являтися.

А ще тут є бібліотекар, загадковий, похмурий, красивий, який вигнав уже зо два десятки помічників. Всі вважають його дивним, зарозумілим, невихованим. Але чи справді він такий?

Хімія між героями просто нереальна. Тут не буде сцен 18+, все таки 1890 рік, але коли вони просто доторкаються пальцями, передаючи книгу, мурашки біжать по спині.

Книга дуже затишна, атмосферна, спокійна, часто викликає усмішку. Тому якщо вам подобаються круті сюжетні повороти, може бути нудно. Це історія для релаксу і розслаблення. Щиро рекомендую , це було прекрасно.😍

#адмінчит
Щойно дочитала цю книгу і хочеться записати свої емоції від неї, поки вони свіжі.

Книга дуже цікава, моторошна, з безліччю несподіваних сюжетних поворотів. Здається, ніби вже вловила хід думок авторки, але ні - знову відбувається щось таке, від чого віддираєш щелепу від підлоги.

Це історія про сімейну пару, де чоловік має рідкісну хворобу - не може розрізняти обличчя людей. Їхній шлюб переживає складні часи і коли дружина на роботі виграє в лотереї поїздку на вихідні в гори Шотландії, вони сподіваються, що відпочинок покращить їхні стосунки.

І тут починаються дивні речі. Чоловік підозрює дружину, дружина придивляється до чоловіка, бо кожен має скелети в шафі. Місце відпочинку теж дивне - стара каплиця, переобладнана під житлове приміщення і навколо ні душі. Можливо...

Твір побудований у формі оповіді то від імені Адама, то від імені Амелії, тому можна простежити їхні думки окремо. А ще є листи, які дружина писала на кожну їхню річницю, але не відправляла. Спочатку мені здавалося, що хоча б з листами все розумію, але ж ні, і тут авторка мене здивувала.

Я думала, що це звичайний моторошний трилер, де заманили людей в пастку і будуть мочити по одному. А це виявилася книга про глибоко нещасних людей, яких з дитинства не любили, покинули, не вірили в них. Тут немає абсолютно поганих, чи хороших вчинків, бо інколи ми робимо помилки, про які потім шкодуємо, а інколи любов штовхає на відчайдушні вчинки. Сімейне життя буває непростим, а обман інколи використовують, бо думають, що він захищає...

Під час читання в мене часто виникало питання: а чи добре я знаю свою половинку? У вас такого не було?