Кожна людина — це історія. І ця історія має значення.

Нарешті закриваю цей пункт у списку своїх непрочитаних книжок. Через майже 3 роки після поставленого плану я все-таки прочитала 11/22/63.

Починала її ще до повномасштабки, здається, але закинула. І відкладала зовсім не тому, що мені не подобалась тема — страшно лякав її об’єм, і думка про те, що поки я читатиму Кінга, то могла б осилити 3 інші книги.

Але про що мова? Спробуйте знайти якусь книгу з сучасних, яка б дійсно захопила всю вашу увагу. З кожним роком їх стає все менше. А от Кінг мене поки ще не розчаровував. І цей раз не став вийнятком.

Не буду вдаватись в деталі сюжету, думаю, ви і так всі чудово знаєте, що в основу закладена історія, яка хвилює все американське суспільство впродовж останніх 60 років – хто ж таки вбив Кеннеді?

І здавалось би, що може бути банальніше – подорожі в часі, зміни минулого, добрі самаритяни і т.д. і т.п. Але Кінг вміє перетворювати банальність на шедевр.

Мені особисто роман дуже нагадав «Мертву зону» (до речі, хто ще не читав, дуже рекомендую) - звичайна людина отримує незвичайну здатність і стикається з моральним вибором, що має політичні наслідки.

Дуже подобається, як Кінг поєднує жанрову напругу — містичну атмосферу та елементи наукової фантастики з глибокими роздумами над суспільно важливими й політичними темами, плавно переходячи від особистого до глобального й назад.

Хоч на перший погляд здається, що головне у книзі — це вбивство Кеннеді, з усіма історичними наслідками, — дуже швидко розумієш, що це лише тло. Кінг водить читача через цілий спектр тем — від політики до музики, від глобального до особистого. І зрештою роман стає не просто історією про зміну минулого, а історією про життя у всій його повноті.

В цілому, хто ще не читав, не відкладайте як я. Я вже навіть на книжковому клубі добилась обговорення цього роману.

«Клара і Сонце» - роман-антиутопія, який розповідає нам про новий світ високих технології, які дозволяють створювати для дітей штучних приятелів, а генетичне редагування є невід’ємною складовою класової системи суспільства.

І Клара є однією з таких приятельок, яка щодня чекає поки її придбають з крамниці. Але Клара особлива навіть для серед своїх моделей. І вона чекає на особливу дитину. Чекає на Джозі.

Ще читаючи «Не відпускай мене», здивувало те, як стримано, але водночас чуттєво автор передає людські емоції і зачіпає такі складні і глибокі теми.
Не дарма, Ішігуру є лауреатом нобелівських премій за те, що «у романах величезної емоційної сили розкрив прірву, що таїться під нашим ілюзорним почуттям зв'язку зі світом». І «Клара і Сонце» став першим романом автора після отримання ним премії в 2017 році.

Насправді мені дуже складно дати якийсь однозначний відгук на цю книгу. Не можу сказати, що книга викликала в мене якийсь шквал емоцій, як це буває з фентезі або детективами, ні, навпаки, вона скоріше викликає відчуття рівноваги та спокою, поступово розкриваючи нам світ героїв та філософію життя самого автора. Але чесно, навіть так, я не могла відірватись від неї. Тому, мабуть, «Клара і Сонце» стала для мене неочікуваним відкриттям, бо я не дуже звикла до такої літератури, але це було якесь нове відчуття...

"Тоді питаю ще таке. Ти віриш в існування людського серця? Я не маю на увазі просто орган, ясна річ. Я висловлююсь образно. Людське серце. Гадаєш, воно існує? Така собі штука, завдяки якій кожен з нас - особливий і унікальний?"

Скажу чесно, я цю дилогію придбала чисто через шикарну обкладинку 🙈

Так так, вибирати книги за обкладинкою не неправильно, така філософія ні до чого хорошо не приводить. Але іноді я так роблю, що вже поробиш, маю грішок 😅

Але цей той випадок, коли я не пошкодувала, бо і обкладинки і історія просто фантастичні. Мене затягнуло у цей вир пригод з перших сторінок.

Чотири роки назад батько покинув юну Фейбл на одному з найвіддаленіших островів Звуження, де кожен сам за себе і, щоб вижити, потрібно прогризати собі шлях поміж інших.

Але дівчина не полишає своєї мети – вибратись з цього острова і показати батькові, чого вона варта.
І одного дня так і стається. Капітан «Жоржини» береться доправити її на Серос, де вона нарешті посяде гідне місце на одному з батькових кораблів. Але Вест ще не підозрює, яку біду накликав на себе і всю команду, взявши дівчину на борт...

Я вже давно не читала просто пригодницьких фентезі, без магії, ельфів і всього цього. І, мабуть, це перше моє фентезі про морські пригоди. І що я вам скажу? Я неймовірно задоволена.

Різні відгуки бачила на цю книгу: хтось прям у захваті, а хтось каже, що історія на один раз і швмдко забудеться... Може і так, але для мене важливо те, які емоції історія дарує, коли ти її читаєш – і особисто для мене це був ковток свіжого повітря, спочатку легкий морський бриз, а потім неочікуваний шквал емоцій, які накривають тебе з головою.
А в кінці навіть не хотілось дочитувати історію, щоб не покидати цього всесвіту.

Також мені сподобалась любовна лінія, хоч і банальна, але прописана чудово. Без зайвих соплів та сліз, без ось цих непотрібних затягуваннь, але яскраво і пристрасно. Все, як я люблю 🥰

В цілому, хто ще не читав, дуже раджу. Хто читав, буду рада обговорити, бо немає з ким навіть поділитись емоціями.

Не знаю навіть з чого почати...
Думаю, зачин буде дуже довгий, не на 500 сторінок, як у Кідрука, але все ж таки.
Одне можу сказати точно: по своїй волі я б за цю книгу не взялась ніколи. Ну бо 900 сторінок. 900, Карл!!! 🙄
І знаєте що? Як виявилось, це тільки зачин.
Але, книжковий клуб на роботі все таки змусив мене взятись за неї, і я це зробила 😎

❓Що можу сказати по факту?

➡️ Це дійсно якісна українська література, хоча і витягне з тебе залишки спокою та віри в щасливе майбутнє.
Бо що? Бо в 2141 році, русня ще існує, а людство хоч і опанувало нові планети, але на Землі все ще не може дати собі ради: екологічні катастрофи, епідемії, війни, які воно несе з собою всюди, куди ступає.

➡️ Ще тут дуже багато різних історій і героїв, які на початку ніяк не пов’язані між собою. Мені здається, я прочитала вже 150-200 сторінок, а нові персонажі все не закінчувались. І тільки під кінець деякі історії почали повільно переплітатись між собою.

Особисто моя улюблена сюжетна лініяк – Фелікс і Нера, я дуже добре посміялась в деяких моментах. В той час як народжені на Марсі дико бісили своїм максималізмом і тупістю, що і по сюжету вилилось в основну проблему історії.

➡️ Хочу також відмітити, що книга ця не для слабонєрвних – тут досить багато жорстоких моментів, насилля та інших неприємних якостей людської натури.

➡️ Ще досить багато наукової термінології, яка не завжди є зрозумілою звичайному читачу. Але в принципі автор досить добре розкриває сюжет, навіть якщо ви не спеціаліст в фізиці, біології чи космонавтиці. На загальне розуміння історії це не дуже впливає.

🤔 Поки не знаю чи буду я читати продовження. Як я вже зазначила, це дійсно якісна українська наукова фантастика, і хочеться підтримувати українських авторів, але...
З іншого боку, це якесь трохи знущання над читачем❗️
Написати 900 сторінок дрібнюсеньким шрифтом, які обриваються навіть не на середині сюжету, а по факту на зачині історії. Це якби «Братство персня» закінчилась в Рівердейлі, коли всі вирішили йти в Мордор. Ну, це шо таке? 🤭

🌸 «Залізна вдова» - це стім-панк, заснований на китайській культурі. Прообразом Ву Дзетянь є китайська імператриця Ву - вона була єдиною жінкою за всю чотирьохтисячолітню історію Китаю, яка обійняла найвищий титул.

🌸 Червоною ниткою в історії прописана тема фемінізму і боротьби за права жінок, яких використовують як розхідний матеріал у боротьбі з загарбниками.

«Чоловіки так прагнуть наших тіл і так бояться нашого духу».

Гг уособлює собою соціальну нерівність та жорстокі закони краси в Китаї. Дзетянь є образом жіночої сили та гніву. При цьому, авторка не вибілює її особу і вчинки, та і всі ГГ історії постають морально сірими персонажами.

🌸 Нестандартний любовний трикутник, в якому, на диво, досить гармонійні стосунки. Хоча одного з персонажів недостатньо розкрито, як на мене. Сподіваюсь, все стане більш зрозумілим в наступній частині.

🌸 В книзі наявні жорстокі сцени - агресія, насилля – але не так багато, як я очікувала, прочитавши анотацію.

🌸 Цікавий факт:

При написанні книги Сіжань Джей Чжао надихалась такими аніме, як «Євангеліон», «Атака титанів» і серіалом про діґімонів.

P.S.
❗️Українською «Залізна вдова» була видана @vivat_book , але, на жаль, додатковий наклад книг згорів 25 травня 2024 року в наслідок російської атаки на Харків. Авторка книг висвітила це у своєму акаунті в тіктоці та підтримала Україну у нашій боротьбі.

Коли починала читати, я десь упустила той момент, що це дилогія 🙈 Книга закінчується кліфгенгером, а коли буде друга частина, щось поки не зрозуміло.
Але буду з нетерпінням її чекати...