«Клара і Сонце» - роман-антиутопія, який розповідає нам про новий світ високих технології, які дозволяють створювати для дітей штучних приятелів, а генетичне редагування є невід’ємною складовою класової системи суспільства.

І Клара є однією з таких приятельок, яка щодня чекає поки її придбають з крамниці. Але Клара особлива навіть для серед своїх моделей. І вона чекає на особливу дитину. Чекає на Джозі.

Ще читаючи «Не відпускай мене», здивувало те, як стримано, але водночас чуттєво автор передає людські емоції і зачіпає такі складні і глибокі теми.
Не дарма, Ішігуру є лауреатом нобелівських премій за те, що «у романах величезної емоційної сили розкрив прірву, що таїться під нашим ілюзорним почуттям зв'язку зі світом». І «Клара і Сонце» став першим романом автора після отримання ним премії в 2017 році.

Насправді мені дуже складно дати якийсь однозначний відгук на цю книгу. Не можу сказати, що книга викликала в мене якийсь шквал емоцій, як це буває з фентезі або детективами, ні, навпаки, вона скоріше викликає відчуття рівноваги та спокою, поступово розкриваючи нам світ героїв та філософію життя самого автора. Але чесно, навіть так, я не могла відірватись від неї. Тому, мабуть, «Клара і Сонце» стала для мене неочікуваним відкриттям, бо я не дуже звикла до такої літератури, але це було якесь нове відчуття...

"Тоді питаю ще таке. Ти віриш в існування людського серця? Я не маю на увазі просто орган, ясна річ. Я висловлююсь образно. Людське серце. Гадаєш, воно існує? Така собі штука, завдяки якій кожен з нас - особливий і унікальний?"

Скажу чесно, я цю дилогію придбала чисто через шикарну обкладинку 🙈

Так так, вибирати книги за обкладинкою не неправильно, така філософія ні до чого хорошо не приводить. Але іноді я так роблю, що вже поробиш, маю грішок 😅

Але цей той випадок, коли я не пошкодувала, бо і обкладинки і історія просто фантастичні. Мене затягнуло у цей вир пригод з перших сторінок.

Чотири роки назад батько покинув юну Фейбл на одному з найвіддаленіших островів Звуження, де кожен сам за себе і, щоб вижити, потрібно прогризати собі шлях поміж інших.

Але дівчина не полишає своєї мети – вибратись з цього острова і показати батькові, чого вона варта.
І одного дня так і стається. Капітан «Жоржини» береться доправити її на Серос, де вона нарешті посяде гідне місце на одному з батькових кораблів. Але Вест ще не підозрює, яку біду накликав на себе і всю команду, взявши дівчину на борт...

Я вже давно не читала просто пригодницьких фентезі, без магії, ельфів і всього цього. І, мабуть, це перше моє фентезі про морські пригоди. І що я вам скажу? Я неймовірно задоволена.

Різні відгуки бачила на цю книгу: хтось прям у захваті, а хтось каже, що історія на один раз і швмдко забудеться... Може і так, але для мене важливо те, які емоції історія дарує, коли ти її читаєш – і особисто для мене це був ковток свіжого повітря, спочатку легкий морський бриз, а потім неочікуваний шквал емоцій, які накривають тебе з головою.
А в кінці навіть не хотілось дочитувати історію, щоб не покидати цього всесвіту.

Також мені сподобалась любовна лінія, хоч і банальна, але прописана чудово. Без зайвих соплів та сліз, без ось цих непотрібних затягуваннь, але яскраво і пристрасно. Все, як я люблю 🥰

В цілому, хто ще не читав, дуже раджу. Хто читав, буду рада обговорити, бо немає з ким навіть поділитись емоціями.

Не знаю навіть з чого почати...
Думаю, зачин буде дуже довгий, не на 500 сторінок, як у Кідрука, але все ж таки.
Одне можу сказати точно: по своїй волі я б за цю книгу не взялась ніколи. Ну бо 900 сторінок. 900, Карл!!! 🙄
І знаєте що? Як виявилось, це тільки зачин.
Але, книжковий клуб на роботі все таки змусив мене взятись за неї, і я це зробила 😎

❓Що можу сказати по факту?

➡️ Це дійсно якісна українська література, хоча і витягне з тебе залишки спокою та віри в щасливе майбутнє.
Бо що? Бо в 2141 році, русня ще існує, а людство хоч і опанувало нові планети, але на Землі все ще не може дати собі ради: екологічні катастрофи, епідемії, війни, які воно несе з собою всюди, куди ступає.

➡️ Ще тут дуже багато різних історій і героїв, які на початку ніяк не пов’язані між собою. Мені здається, я прочитала вже 150-200 сторінок, а нові персонажі все не закінчувались. І тільки під кінець деякі історії почали повільно переплітатись між собою.

Особисто моя улюблена сюжетна лініяк – Фелікс і Нера, я дуже добре посміялась в деяких моментах. В той час як народжені на Марсі дико бісили своїм максималізмом і тупістю, що і по сюжету вилилось в основну проблему історії.

➡️ Хочу також відмітити, що книга ця не для слабонєрвних – тут досить багато жорстоких моментів, насилля та інших неприємних якостей людської натури.

➡️ Ще досить багато наукової термінології, яка не завжди є зрозумілою звичайному читачу. Але в принципі автор досить добре розкриває сюжет, навіть якщо ви не спеціаліст в фізиці, біології чи космонавтиці. На загальне розуміння історії це не дуже впливає.

🤔 Поки не знаю чи буду я читати продовження. Як я вже зазначила, це дійсно якісна українська наукова фантастика, і хочеться підтримувати українських авторів, але...
З іншого боку, це якесь трохи знущання над читачем❗️
Написати 900 сторінок дрібнюсеньким шрифтом, які обриваються навіть не на середині сюжету, а по факту на зачині історії. Це якби «Братство персня» закінчилась в Рівердейлі, коли всі вирішили йти в Мордор. Ну, це шо таке? 🤭

🌸 «Залізна вдова» - це стім-панк, заснований на китайській культурі. Прообразом Ву Дзетянь є китайська імператриця Ву - вона була єдиною жінкою за всю чотирьохтисячолітню історію Китаю, яка обійняла найвищий титул.

🌸 Червоною ниткою в історії прописана тема фемінізму і боротьби за права жінок, яких використовують як розхідний матеріал у боротьбі з загарбниками.

«Чоловіки так прагнуть наших тіл і так бояться нашого духу».

Гг уособлює собою соціальну нерівність та жорстокі закони краси в Китаї. Дзетянь є образом жіночої сили та гніву. При цьому, авторка не вибілює її особу і вчинки, та і всі ГГ історії постають морально сірими персонажами.

🌸 Нестандартний любовний трикутник, в якому, на диво, досить гармонійні стосунки. Хоча одного з персонажів недостатньо розкрито, як на мене. Сподіваюсь, все стане більш зрозумілим в наступній частині.

🌸 В книзі наявні жорстокі сцени - агресія, насилля – але не так багато, як я очікувала, прочитавши анотацію.

🌸 Цікавий факт:

При написанні книги Сіжань Джей Чжао надихалась такими аніме, як «Євангеліон», «Атака титанів» і серіалом про діґімонів.

P.S.
❗️Українською «Залізна вдова» була видана @vivat_book , але, на жаль, додатковий наклад книг згорів 25 травня 2024 року в наслідок російської атаки на Харків. Авторка книг висвітила це у своєму акаунті в тіктоці та підтримала Україну у нашій боротьбі.

Коли починала читати, я десь упустила той момент, що це дилогія 🙈 Книга закінчується кліфгенгером, а коли буде друга частина, щось поки не зрозуміло.
Але буду з нетерпінням її чекати...

Емі – каміґарі богині Аматерасу. Все життя вона готувала себе до того дня, коли амацукамі зійде на землю і займе її тіло, щоб допомагати людям. Але до цього дівчина має завершити деякі справи, адже зі сходженням богині сама Емі перестане існувати.

Одного дня дівчина врятувала життя маленькому лису - і з цього дня в житті Емі все змінюється. Страша правда про богів та йокаїв вспливає на поверхню. Доля небесного та земного цартва залежить від цього союзу каміґарі та йокая.
Чи зможе Емі звільнити Шіро та повернути його справжні спогади? І як далеко вона здатна зайти, щоб врятувати його та весь світ?
-----
У другій частині трилогії Червоної зими ми ще ближче заглиблюємось в цей вир подій. Богиня землі Ідзанамі плете інтриги навколо небесного та земного цартсв, намагаючись приборкати земних куніцукамі.

Ситуація зі зниклими куніцукамі набирає обертів, як і відносини між головними героями. Тут навіть є декілька spicy moments (я навіть не очікувала такого, але була приємно здивована).

Я вже так чекала на «Темну бурю», і як тільки отримала, одразу відклала все і почала читати. Тим більше, хотілось трохи відволіктись від тривожних думок та реальності, і зануритись в щось легке та фентезійне. Бо «Колонія» мене трохи підкосила, мене і мої графіки читання.
Цю ж книгу я прочитала, здається, дні за 2-3.

Але і тут є певні неприємні моменти. Зокрема, арка про Цучігумо – гігантських земляних павуків (ух, пишу це, і аж волосся дибки). Фанати Гаррі Поттера, будьте готові.

Тепер не знаю, що робити з останньою частиною. Українською вона вийде, в кращому випадку, в кінці року. Хоч бери, кидай усе і читай англійською.
Але це ще треба обдумати.