Якщо мене запитують про улюблену книгу, я без сумніву відповідаю, що це книга Стівена Кінга «11.22.63». Любов! Це вона! Все, все ідеально! Перечитувала три рази. І кожного разу плачу як дитя.
Отож, це одна з небагатьох книг Кінга, де не так багато жаху, де присутня правдива лінія та зібрано велику кількість фактів. Книга про вбивство Кенеді.Про усі етапи, про відомого усім Освальда. Якщо ви трішки знаєтесь у цій історії, то розумієте хто такий Освальд- це вбивця президента. А от чи таки він, чи ціла корпорація керувала його кроками?! Це вічне питання!
Неповторна мова, цікаві персонажі, безліч пересікаючих сюжетів. Головний герой - вчитель мови. Розумний, сміливий хлопчина. Який через комірку свого друга має змогу потрапляти у 60-ті. І так, першим що його просить зробити друг - це врятувати Кенеді. Звісно, про ефект метелика ніхто не забуває. Тут він ох який. Любов? Є! Пригоди? Є! Швидке серце биття? Є! Та тут все є‼️
Справді, я перенеслася у часі у той 63 рік, у ті теплі часи. А зустріч з героями «Воно» це взагалі атас. Так люблю ці приємні бонуси.

Усі персонажі, навіть які з’являються лише на декількох сторінках, є багатогранними, цілісними та живими. •
Мені подобається безоглядно все прочитане, читала все залпом. Якщо ви ще не читали Короля Жаху, тоді почитайте вже і з 11/22/63, - книга шедевр!
В цілому, чистий захват від прочитаного і мої чергові дифірамби на адресу Кінга

З цікавих фактів. Сам Стів довгий час багато пив і вживав непотрібні «речі», і щоб поставити крапку вирушив у далекий від людей готель писати. Саме там народилось «Сяйво».
⠀
Джек Торенс разом зі своїм сином Денні та дружиною Венді спланував провести зиму у віддаленому гірському готелі, де він влаштувався доглядачем. Чоловік має проблеми з алкоголем і якось навіть підняв руку на сина, тому ця робота — його останній шанс зберегти сім'ю. Як на лихо, готель повний нечисті(лице ще легко сказано), яка пробуджує в Джеку лише найгірше. До того ж Денні володіє надприродними здібностями(в одній з серій Сімпсонів у БаРта а було Псяйво, як у Денні) й одного разу якийсь привид навіть мало не задушив хлопчика. Венді одразу звинувачує в усьому Джека й хоче поїхати геть із моторошного готелю. Та готель замело, і звідти немає як вибратися. За допомогою телепатії Денні кличе на допомогу кухаря готелю, але той отримує добрих прочуханів від Джека, у якого вселилися привиди. Останньої миті...не скажу ДАЛІ. Рекомендую прочитати
⠀

Ніч….в передмісті Міннеаполіса трапилося страшне вбивство…. нападники ще й викрадення хлопчика.
Люк, той кого викрали, прокинувся у місті яке всі називають «Інститут»: що? чому? як? Питань буде багато, але і відповіді будуть не менш цікаві. Що за дідько той «Інститут", тут зібрали ще багатенько дітей з надзвичайними здібностями, і так їх всіх викрали. І чому ж? СПОЙЛЕР……витягують з них здібності.
Як завжди, читаєш і отримуєш колосальне задоволення. Кінг любить писати про дружбу, дітей та їх відданість, цього тут повно, незважаючи на лоскотливі моменти, в які вчитуєшся і вчитуєшся, бо боїшся пропустити, щось вкрай важливе. Королю жаху притаманна глибока манера не тільки стосунків, а й реалістичних сюжетів. Я не про телекінез чи екстрасенсорику, я про те, а скільки що року пропадає дітей? з якою метою? Думаю усі додумались - це жахливі реалії, в які не хочеться вірити, Кінг про це з жахом описує, у «своїй» манері. Напруга тримати вас до кінця, принаймні мене тримала. Є сторінки, де здають нерви. І... ти такий.. маєш іти робити своїх справи, а тут книжка тебе абсолютно не відпускає!

Коллін Гувер "Веріті"

Зізнаюсь у мене довгий час був нечитун, і як я тільки з ним не боролась. Та ця книга сміло його переборола, і тепер я шукаю психологічні трилери і конкретно на них підсіла.

Почнемо з обкладинки, якість самої книги пречудова. Це той випадок коли ти кайфуєш тримаючи книгу, насолоджуєшся її виглядом у себе в бібліотеці.

Сюжет гарно тримає, перші сторінки це легкий старт, а далі ти точно не відлипнеш від книжки.

Колін Гувер вміло скеровує ваші емоції в потрібне їй русло. Притягує вашу любов до одних героїв, і розвиває відразу до інших. Влучні прийоми, доповнює проста манера, що і надає тексту такого легкого читання.

Читаючи відгуки наткуналась, що багато інтимних сцен, та мені зайшло. Скажу більше, в деякі моменти сюжету саме такі сцени робили напругу, показували домінування чи маніпуляцію партнерів.

Сюжет: не дуже популярна письменниця, отримала круту пропозицію дописати рукопис крутої письменниці Веріті, бо та за станом здоровя не взмозі. Приїздить до її будинку, де красень чоловік і дитинка і ціла купа доробок і рукописів над якими перша починає працювати. Випадково знаходить автобіографію Веріті. І там починається треш, бо там таке, що ніхто і не очікував такого.

Одним словом рекомендую. Поділіться чи ви читали і як вам. Яку книгу цієї авторки мені порекомендуєте?

Автори пропонують з нового ракурсу глянути на виховання. Розказують про все і ще більше. Бо ж бути батьками - це бути поваром, аніматором, лікарем, філософом і ще бездіч ролей, де ваш бос - ваша манюня. Поради ж такі, до яких прислухаюсь однозначно, хоча є і таке з чим я б поспорила. Гарна думка про те, що так званий «батьківський інстинкт» він є. На нього звичайно потрібно опиратися, але буде значно легше якщо ви будете обізнані в різних батьківських питаннях: прикорму, гв, прорізуванні зубів, купанні чи таких різних штук. «Попереджений - значить озброєний».
⠀
«Батьківський інстинкт» повинен підказати нам, як виховувати дитину, але регулярно батьки стикаються з тим, що не знають, як діяти правильно, адже не отримують очікуваного ефекту.
Про вікові особливості (мені дуже зайшло).
⠀
«Виховальний шок» — термін, що зазвичай уживається, коли мова йде про паніку, поширену серед молодих батьків, коли так званий «чарівний фонтан знань» ніяк не вмикається.😅
⠀
А ви знали, що Діти по всьому світі стали на одну годину менше спати порівняно з тим, що було 20 років тому. Ціна за це: нижчі показники IQ-тесту, погіршення емоційного стану, синдром порушення активності і уваги, а також ожиріння.
⠀
А чому діти обманюють?
Автор розказують, що чотирирічні діти кажуть неправду раз на дві години, тоді як шестирічні — раз на годину. Кілька дітей були винятками. За даними цих же досліджень, 96% усіх дітей говорять неправду. більша частина випадків брехні — спроба приховати провину.
⠀