Це було моє перше знайомство зі світом українського фентезі, якщо не рахувати декілька збірок антологій. І що я можу сказати - мені неймовірно пощастило, що я почала саме з Поклику🤩 Вайб, атмосфера і настрій книги чомусь повернули мене думками в студентські роки😅 Ви не подумайте, я не ходила кладовищами і не запечатувала могили, а гарячими червоноокими вікланцями в студмістечку НАУ навіть і не пахло. Втім, щось таки нагадало мені найприємніші моменти тих часів, і вже за це я готова співати оди авторці, Вікторії.В. Растет🥰

Аналізуючи свої враження, можу виділити основні моменти, які вразили мене найбільше, і які можуть зацікавити ту щасливу людину, яка ще не знайома з Покликом:

🦊 Сюжет. Вже з перших сторінок він закручується настільки стрімко, що піти спати після завершення розділу здається місією нездійсненою. Головну героїню, Віксену або ж, як її називають друзі, Лисицею, одразу затягує в коловорот подій, з якого, здавалося б, неможливо вибратися живою... або зберігши розум. Але їй вдається завдяки... а про це вже читайте в книзі

🦊 Харизматична, нахабна, самовпевнена, без крихти інстинкту самозбереження головна героїня. Знайомлячись з Віксеною, ви можете подумати: "Дівчино, і як ти дожила до своїх років? Тебе ж якщо не вб'ють вороги, то один могутній вікланець точно придушить за твій довгий язик". Але не поспішайте - Лисиця вас здивує ще не один раз своїми вчинками, силою та стійкістю

🦊 Цікавезні чоловічі персонажі, які мов ті вовки (чи тигри) оберігають Лисеня він шквалу проблем. Дві протилежності - стриманий, мудрий, елегантний вікланець Тео, та нетерплячий, запальний, нестримний тигролак Ніл. Ну ви зрозуміли, на будь-який смак🤩 Як і у випадку з Віксеною, з розвитком сюжету стає зрозуміло, що обидва не зовсім такі, як здається на перший погляд

🦊 Світоустрій, бестіарій, атмосфера. Дії книги відбуваються в місті, де поряд зі звичайними людьми живуть надприродні створіння (надприродники), про існування яких перші і не здогадуються. Детальні описи міста, архітектури в поєднанні з різноманіттям надприродників та гарно продуманою ієрархією роблять книгу достойним представником міського фентезі. Лише карти не вистачало, але в другій книзі циклу вона точно буде😍

🦊 Несподівані повороти. В деталі вдаватися не буду, але повірте, тут такі американські гірки... Щойно подумаєш, що розгадав, що там далі за поворотом, аж тут все перевертається з ніг на голову. А кінцівка поселить в вашій голові таку кількість питань і теорій, що ви з нетерпінням чекатимете на другу книгу😏

Неймовірно тішуся таким циклам і майстерності українських авторів. З нетерпінням чекаю на наступну частину❤️

Той самий випадок, коли книга перевищує всі очікування. Спочатку звернула увагу на обкладинку - ці зелені прадавні ліси просто запали в душу і спонукали до покупки. Потім певний час книга стояла на поличці, аж поки десь на просторах буктоку я прочитала відгук, в якому "Вовчі землі" порівнювали з Відьмаком. А хто я така, щоб відмовитися від навіть найменшої можливості знову заглибитися в атмосферу улюбленого циклу. Але порівняння лише частково було правдивим. Як на мене, то ремесло головної героїні та вайб полювання на монстрів - це все, що є спільним у цих творів. Ба більше, це не те, що вразило в Вовчих землях найбільше!

Я знайшла в книзі все, що ціную в гарному фентезі:
➕ Цікавий, гарно продуманий світоустрій
➕ Захопливий сюжет з інтригою, політикою, протистоянням в достатній кількості
➕ Сильна головна героїня з детально прописаною історією і розвитком протягом сюжету. Водночас жива і цілком близька читачеві
➕ Цікаві другорядні персонажі, за якими цікаво спостерігати
➕ Українська міфологія з неймовірним бестіарієм - в саме❤️ Це те, що вигідно вирізняє наших авторів, і за що я готова їх читати та радити всім.

Дуже тішуся, що з кожним днем видається все більше українського фентезі та з нетерпінням чекаю на наступні книги пані Заруднюк❤️