Друга частина більш динамічна, ніж перша.

Але тут тааак багато страждань у головної героїні, що з часом я вже перестала їй співпереживати. Та варто зазначити, що проходить вона через свої труднощі і перешкоди дуже достойно. Вона дійсно дівчина зі стрижнем і характером.

Тут Ріна стане не такою вже і Безрідною, ми нарешті дізнаємось, хто вона і звідки. А ще якого кольору її волосся, нарешті, дякую

Інші персонажі теж сильно розкрились. Лія, Івейл і, звісно ж, Корвін.

Попри всю трагічність і дух безнадії, тут було навіть, з чого посміятись. Жартики Ріни і Корвіна дуже розряджали атмосферу.

Ми отримали багато відповідей на питання з попередньої частини, але наплодилось ще більше питань і інтриг. При прочитанні мені дуже подобалось будувати різні теорії

Тут, як і в попередній книзі, багато відсилок до світового мистецтва. Засмутила згадка Набокова і його “Лоліти”. Хоч він і вважається американським письменником російського походження

Загалом, чекаю на третю частину

Ох, стільки різнопланових відгуків читала на цю книгу, що мені не терпілось самій прочитати

Хочу одразу відмітити — це достойний дебют авторки. Текст написаний не сухо. Багато описів, які занурюють в атмосферу. Багато відсилок на світове мистецтво — музичні твори, літературу, картини. Мені інколи доводилось гуглити, і мені насправді подобається, коли зі звичайного фентезі можна відкрити для себе щось нове. Але, якщо чесно, трошки був перебор з кількістю цих відсилок

Перші 100 сторінок я читала 3 дні. Так мені важко йшло — не передати. І не можу сказати, чому. Але далі для мене розповідь була вже цікавішою і читалась легше й швидше.

Головна героїня Ріна Безрідна тікає від свого редфлежного хлопця так р’яно, що аж потрапляє в інший світ. Світ, у якому в небі два Місяці і два Сонця. Ця персонажка повністю виправдовує своє прізвище — ми не знаємо про неї рівним чином нічого. Ні ким вона була до всіх подій, ні хто вона, ні звідки вона. Навіть зовнішність її прописана поверхнево. Протягом всієї повісті вона неначе просто провідник для читача в новий світ — Підмісячну імперію. Та й згодом вже не здається, що вона прям головна-головна героїня.

Події в книзі розвиваються доволі динамічно (після першої сотні сторінок). Світ, у який потрапила Ріна, дуже жорстокий. Тут і рабовласництво, і мізогінія, і влада диктатора. Дуже багато гостросоціальних тем тут відкрито. Але знову ж, інколи здавалось, що і з цим теж перебор.

Після прочитання першої частини відразу придбала другу, бо багато питань залишилось відкритими і інтриг нерозгаданими

Друга частина серії “Нокмаут” сподобалась мені набагато більше, ніж перша.

Тут історія Неша, брата головного героя минулої книги. Неш - хороший хлопчина у картатій сорочці. Шериф місцевої поліції, охоронець порядку і фанат закону. Після деяких прикрих подій він в депресії. І авторка чудово прописала цей його стан, я вірила кожному слову.

Ліна з’явилася в місті нещодавно. Вона незалежна, амбіційна, має небезпечну професію. Я кайфувала від її почуття гумору, воно дійсно класне.

Це історія про те, як важко самостійно боротись з депресією, як важко після десятків років незалежності будувати стосунки.

Окремо хочу відмітити атмосферу Нокмауту. Це дуже миле маленьке містечко, в якому все про тебе знають, плітки розносяться зі швидкістю світла і набирають таких форм, що на голову не налазить інколи. І тут це подано так чарівно і комічно, що неможливо дратуватись на пліткарів 🙂

Дуже чекаю на третю книгу

Цей товстунець я довго не наважувалась читати, поки подруга не подарувала і не наполягла 🙂

Ця книга для мене про те, як складно з часом, після всіх невдалих відносин і розчарувань, прийняти кохання.

Головна героїня Наомі приїздить у малесеньке містечко. Її сестра-близнючка встрягла в якусь халепу і терміново потребує грошів. Та в результаті Наомі не тільки залишається без грошей і машини, які викрала сестра, а ще й має опікуватись неповнолітньою небогою, про яку взагалі-то нічого не знала.

Нокс місцева зірка, має бізнес та брата шерифа. Його ім’ям назване крило поліцейського відділку. Він не заводить відносин довше, ніж на пару ночей.

Наомі і Нокс постійно стикаються одне з одним. Іскра, буря, безумство і далі по класиці.

Протягом сюжету головні герої розкриваються, ми дізнаємося про їх минуле і як воно повпливало на їх теперішнє. Персонажі прописані дуже круто, тут подвійний POV, що я дуже люблю, адже тільки так можна повною мірою зрозуміти почуття і логіку вчинків героїв.

Особисто мені герої не були близькі по духу, особливо Нокс. Він мене більшою мірою дратував. Але сама історія дуже непогана. Особливо зважаючи на те, що в цій серії декілька книг і всі вони присвячені різним персонажам, з якими ми знайомимось вже тут, у першій частині.

Це дуже приємна для читання книга, мені сподобався стиль авторки, вона пише доволі майстерно. Тому із задоволенням буду читати інші книги серії

Сказати, що я вражена — не можу. Але дещо в книзі справді сподобалося.

Було приємно спостерігати за повільним розвитком стосунків між персонажами — цей слоу бьорн вийшов милим і зворушливим. Особливо головний герой — дуже симпатичний. А їхні словесні перепалки іноді прям змушували посміхатися — іноді було навіть гаряче 🔥

Але є моменти, які мені не заходять. Я чомусь щоразу дратуюсь, коли автори додають до своїх історій змагання в стилі Голодних ігор. Це одна з моїх улюблених серій, і поки що для мене вона залишається неперевершеною.

Ну і головна героїня — типова “нетакуся з нетрів”. Без жодного дару, але, звісно ж, усіх переможе. Це вже трошки клішовано.

Попри це, фінал вийшов інтригуючим, тому продовження все ж читатиму.

Знизила оцінку за:

- “Нетакусю” головну героїню

- Алюзії на Голодні ігри