Що це за книга?

Це фентезі про світ, де книги володіють магією, а їхні сторожі — бібліотекарі — несуть відповідальність за збереження знань і стримування темних сил. Головна героїня, Елізабет, вихована серед живих книг і з дитинства мріяла стати їхньою захисницею. Але, як це часто буває, її життя йде зовсім іншим шляхом, коли вона опиняється втягнутою в змову.

Чим книга цікава?

По-перше, її атмосферою. Роджерсон створює світ, де бібліотеки — це не просто сховища знань, а небезпечні та майже живі місця. Ідея магічних книг, які можуть перетворюватися на монстрів, справді захоплює.

По-друге, персонажами. Елізабет не типова героїня, яка тільки й робить, що випадково набуває сили. Вона рішуча, готова до боротьби, хоча не завжди розуміє, у що вляпалася. Натаніель, чарівник, якого вона зустрічає на своєму шляху, додає історії гумору і харизми, а його демон-помічник Сайлас взагалі краде всю увагу читача.

Чи є недоліки?

Якщо говорити об’єктивно, роман не уникає деяких кліше. Наприклад, взаємодія між головними героями подекуди здається передбачуваною. Крім того, світ книги не до кінця розкритий: хочеться більше деталей про магію, історію бібліотек і роль чарівників у суспільстві (але як добре, що є чудова книга-сіквел, яку я теж рекомендую)

Кому сподобається?

Якщо ви любите атмосферне фентезі з яскравими персонажами, а також вам подобаються книги про книги, то цей роман для вас. Це легке, але захопливе читання, яке не претендує на глибоку філософію, але дарує справжнє задоволення від занурення у чарівний світ.

Чи варто читати?

Так, якщо ви шукаєте книгу, яка дарує відчуття казкової пригоди. "Чаклунство шипів" не стане фентезі-революцією, але вона точно залишить приємні враження та кілька красивих образів у пам’яті. Тож якщо вам хочеться трохи магії й живих книг у своєму житті — цей роман вартий уваги 🥰

Книга про те, як важко змінюватися, але як важливо це робити. Вона про самотність, дружбу, взаємопідтримку та силу маленьких спільнот. Тут багато доброти, гумору і тих моментів, які змушують задуматися над тим, що насправді важливе в житті. Брітт-Марі вчиться, що порядок і списки не завжди гарантують спокій, а інколи варто дозволити собі помилятися та діяти імпульсивно.

Ця книга для тих, хто вірить, що зміни можливі. Для тих, хто любить Бакмана і його теплі, щемкі історії. Для тих, хто цінує прості, але важливі життєві моменти. А ще для тих, хто інколи відчуває себе чужим у власному житті і потребує натхнення зробити перший крок до чогось нового.

"Брітт-Марі була тут" — це історія про те, що навіть якщо світ вважає тебе аутсайдером, у тебе все одно є шанс. Іноді достатньо просто зробити перший крок назустріч новому життю. І навіть якщо ти не вмієш грати у футбол — це не означає, що ти не можеш стати частиною команди.

Ніжна й глибока історія, що зачаровує своєю атмосферою і переконує, що навіть у світі, де все вирішено за тебе, можна знайти власний шлях. Вона не лише про магію, а й про внутрішню силу, наполегливість і вміння залишатися собою, навіть коли доводиться протистояти долі.
Якщо вам подобаються казкові історії, міфи та легенди, якщо ви любите атмосферні книги з сильними героїнями, то ця книга — ідеальний вибір. Вона підійде як підліткам, так і дорослим, які цінують добре написані фентезійні історії.
Якщо й шукати мінуси, то можна сказати, що сюжет доволі передбачуваний у деяких моментах. Але це не проблема, бо головне в цій книзі не несподівані повороти, а шлях героїні і той світ, який відкривається перед нею.

Ідея цікава. Але щось пішло не так.
Усі головні персонажі книги не вписуються у "консервативний британський світ": вони або не білі, або квір, або з глибокими моральними травмами. Усе виглядає як спроба видавництва якомога швидше випустити «правильну» книжку — не надто переймаючись її художнім рівнем.

Якщо спробувати глянути на це як на підліткову книжку (бо там є натяки на секс), то маємо типовий сетап: усі добрі, люблячі, з глибоким болем у минулому — але без жодного впливу цього болю на їхню поведінку. Бо вони ж сім’я. І тут мені хочеться вставити той самий смайлик, де мене від цього нудить — бо всі персонажі приторно милі й пласкі.
Романтична лінія побудована на тропі "буркотун і сонечко", але десь на середині книги цей троп просто випаровується, і ми без жодного розвитку отримуємо вже готову пару.
Фінал — найслабше місце. Сюжетний поворот виглядає як імпровізація в останню хвилину. Начебто авторка не знала, як усе це розв’язати, тож просто склеїла всіх персонажів магічними зв’язками, щоб вийшло зворушливо. Вийшло — банально. І передбачувано. І трошечки втомливо.

Висновок
"Надтаємне товариство незвичайних відьом" — це фанфік, якому пощастило бути опублікованим. З добрими намірами, але з вкрай сирою реалізацією.

Чула про цю книжку багато схвальних відгуків, тому вирішила і сама долучитися до читання. Але... Мені не сподобалося... На жаль. Обкладинка дуже гарна, написана книжка дуже круто (точніше локалізована, напевне), але от сюжет трошки затягнутий, в мотивації гг я під кінець вже запуталася, в китайських іменах та містах також хахах. Можливо наступна частина краще, але морально до неї я поки не готова.