Це шоста з восьми книг про Ринсвінда, яку видали ВСЛ (двох наступних, поки що, немає). У цій книзи чекають не лише пригоди Ринсвінда, а ще й його колег-чарівників. Подорож крізь час, у далеке минуле, коли деякі острови та континенти, зокрема останній, ще були в процесі створення, або змінювалися через те, що щось пішло не так. Різні проміжки, які, врешті решт, приводять всіх героїв в один час.

Чи хтось мав сумніви, що Ринсвінд знову буде тікати від неприємностей та існувати на грані виживання та чистої (а може й не дуже) неймовірності привравленої вдачею? Особисто я сумнівів не мала, інакше це були б не пригоди “чаррівника”. Бідний Ринсвінд потерпав від спраги, напивався до відключки, провалювався у калабані, спілкувався з Кенгуру й навіть був звинувачений у тому, чого не робив. І це лише мізерний перелік його важливих справ, яких він радо й не мав би.

Його колег чекала дещо інша пригода. Перепливати океан на фруктовому човні, познайомитися із Творцями (а вони, виявляється, різні), робити засідання колегіуму сперечаюсь про те, скільки ніг мала б мати птаха на наскельному малюнку, та як привести до статичного вигляду орангутанга-бібліотекаря. І це також лише невелика частина пригод.

Окремо тішить Смерть, який з’являється там, де (та коли) його не чекають. Знайшла деякі відсилки та дуже весело провела час. Ніколи не була в Австралії, але немов трохи відчула, як там було колись.