В цій книзі сюжет не на першому плані, і навіть не на другому. Історія головного героя — це радше спогади, які подають в мікросюжетах, і міркування про устрій власне спогадів. Ця книга підкупила мене ідеєю, що середовище, скопійоване з минулого, може мати терапевтичний ефект, і вважаю геніальним, до чого привели ці ідеї у поданій історії.
Автор не підштовхує до якихось суджень, не нав'язує суб'єктивні погляди — текст є тлом для власних міркувань, тут можна годинами думати над формулюваннями неймовірної краси.
Однак, я не можу хоча б на третину зрезонувати з цією книгою, оскільки не прожив ще достатньо. В ній можна уявити досвід людини у старшому віці, з усіма відповідними емоціями, самоусвідомленням і страхами.
До того ж автор запрошує в геополітичні міркування, натискаючи на болючі точки для різних націй. Радію, що в цьому тексті нема України, натомість корисно було дізнатися моменти з історії Болгарії та відчути, що спільного в нас із болгарами.
Рекомендую цю книгу будь-кому у віці за 40, кому подобаються неквапливі тексти, які точно змушують задуматися, поринути в спогади; а також, аби дізнатися, що переживають люди з розладами пам'яти — хвороба Альцгеймера описана тут доволі достовірно.
#КнижковийКлубReadeat

Одна з найкращих книг в моєму поки що невеличкому досвіді.
Я полюбив "Не відпускай мене" за меланхолійність, за багатопланові розмірковування, ця книга постійно викликає якісь спогади. Найбільша цінність - це описані дрібні ситуації, які турбують Рут, які викликають в неї внутрішній конфлікт, адже саме такі деталі і становлять тебе, як особистість.
Я обожнюю, як Ішігуро в кожній ситуації вводив якийсь предмет, що ставав сильним образом, як-от пенал, футболка або Норфолк.
Все-таки оманливо приписувати цій книзі які-небудь жанри, зокрема антиутопію чи наукову фантасту — тут кілька ідей присутні лише, аби зав'язати сюжет. А от що тримало мене в цій історії від початку до кінця - це майстерна глибочезна психологічність. Зараз розумію, що я обожнюю книги про дитинство і підлітковий вік - "Тягар пристрастей людських", "Не озирайся і мовчи", трилогія "Метелики на шпильках", "Гаррі Поттер".
Дуже хочу знайти подібний меланхолійний стиль серед українських письменників.