Тварини замку піднімають ставки — вони вимагають виборів. Вони більше не готові терпіти зневагу. Якими способами вони будуть цього досягати? Вони зможуть знову зробити це мирно чи цього разу президент та пси зможуть їх спровокувати?

Не можу дочекатися друку четвертого тому! Я дуже хочу перемоги тварин над їхнім узурпатором, щоб трохи відновити свою психологічну рівновагу в сучасному світі.

Але ж таких замків повно по світу — і на рівні країн, і маленьких колективів на роботі чи ОСББ. Картопляні диктатори, кроваві деспоти, службовець з неконтрольованою владою у державному органі… Чи всім їм треба простояти мирно, граючи по правилах? Як у боротьбі не втратити свою особистість, свою переконання? Як можна бути впевненим, що ти на правильному боці?
Не перестаю думати про цей маленький світ.

Чи тварини зможуть наважиться на мирний протест проти свого президента-диктатора? Ніякого насилля, відступлення від закону чи порушення клятви. Треба лише показати йому несправедливість. Та чи цього досить?

Як же важко було читати цей том. Грати по правилам проти тих, хто їх зневажає? Занадто перекликається з поточними подіями, щоб не сприймати мальопис особисто.

Малюнки дуже детальні та гарні. Після прочитання роману, повертаюсь, що ще раз їх переглянути. Проте не можу порадити читати книгу дітям через деякі відверті та жорстокі сцени.

Якщо ви читали «Колгосп тварин», то ви вже знаєте, як влаштоване життя у Замку тварин. Диктатор-бик, який називає себе президентом та відгороджений від інших тварин псами-гвардійцями. Поки всі працюють «на благо замку», вони готуються до чергового бартеру назовні, опікуючись лише власними вигодами.
Коли читаєш цей мальопис, ти відчуваєш злість, збентеження, безпорадність. Єдине, що допомагає — це надія. Тому що автори цієї історії в передмові зародили в читачах це зернятко.
Справедливість має перемогти. Дякую авторам за можливість перепрожити історію Дж.Орвелла з надією на добрий фінал.