
Юлія Кандала
Котик
26.03.2025
Новий відгук
Король Шрамів — Ніколаї Ланцов повертається!
Як же сильно я чекала на цю історію, просто не передати словами, а після виходу прочитала буквально за два вечори, хоча й планувала якнайдовше "розтягнути задоволення".
"Король Шрамів" - перша частина дилогії Лі Бардуго про Ніколаї Ланцова та події, котрі розгортаються в Равці після громадянської війни і перемоги над Дарклінгом. Однак Ніколаї заплатив дуже високу ціну за те, аби повернутися на трон Равки і взяти правління у свої руки — тепер всередині нього живе страшна темрява, котра час від часу виривається назовні, перетворюючи Ніколаї на моторошного монстра. З цим йому ще потрібно розібратися з допомогою відданих друзів — Зої Назаленської , Жені Сафіної та Ніни Зенік.
Ох, як же я обожнюю світ гришів, створений Лі Бардуго — усі книги цієї серії вже були декілька разів читані й перечитані. Дана книга — чудове доповнення Всесвіту про не менш прекрасного Ніколаї Ланцова — красивого, саркастичного, яскравого, харизматичного принца. Хоча першу половину історії я ніяк не могла впізнати у Ніколаї саме того фантастично-магнетичного персонажа, якого вперше зустріла на сторінках трилогії "Тінь та кістка". Він здавався сірою і бляклою тінню колишнього себе. Хоча ближче до кінця у його характері почали пробиватися ті риси відважного і знайомого принца, яким він був раніше, розкриття його персоналу мені здалося трохи замало, як на досить солідний на об'єм книги (хоча, можливо, це буде виправлено у другій частині). Усіх інших знайомих персонажів зустріти було надзвичайно приємно — їхні характери, манери, особливості Бардуго вдалося передати так, як і раніше. Загалом, історія класна, хоч і здається, ніби трохи затягнута спочатку. Із задоволенням читатиму і наступну книгу — занадто сильно я люблю цей книжковий світ, щоб надовго від нього відриватися!)
Як же сильно я чекала на цю історію, просто не передати словами, а після виходу прочитала буквально за два вечори, хоча й планувала якнайдовше "розтягнути задоволення".
"Король Шрамів" - перша частина дилогії Лі Бардуго про Ніколаї Ланцова та події, котрі розгортаються в Равці після громадянської війни і перемоги над Дарклінгом. Однак Ніколаї заплатив дуже високу ціну за те, аби повернутися на трон Равки і взяти правління у свої руки — тепер всередині нього живе страшна темрява, котра час від часу виривається назовні, перетворюючи Ніколаї на моторошного монстра. З цим йому ще потрібно розібратися з допомогою відданих друзів — Зої Назаленської , Жені Сафіної та Ніни Зенік.
Ох, як же я обожнюю світ гришів, створений Лі Бардуго — усі книги цієї серії вже були декілька разів читані й перечитані. Дана книга — чудове доповнення Всесвіту про не менш прекрасного Ніколаї Ланцова — красивого, саркастичного, яскравого, харизматичного принца. Хоча першу половину історії я ніяк не могла впізнати у Ніколаї саме того фантастично-магнетичного персонажа, якого вперше зустріла на сторінках трилогії "Тінь та кістка". Він здавався сірою і бляклою тінню колишнього себе. Хоча ближче до кінця у його характері почали пробиватися ті риси відважного і знайомого принца, яким він був раніше, розкриття його персоналу мені здалося трохи замало, як на досить солідний на об'єм книги (хоча, можливо, це буде виправлено у другій частині). Усіх інших знайомих персонажів зустріти було надзвичайно приємно — їхні характери, манери, особливості Бардуго вдалося передати так, як і раніше. Загалом, історія класна, хоч і здається, ніби трохи затягнута спочатку. Із задоволенням читатиму і наступну книгу — занадто сильно я люблю цей книжковий світ, щоб надовго від нього відриватися!)
Нова оцінка:
15.03.2024
Новий відгук
Коли тобі випадає шанс змінити життя, будь готовою зробити все, щоб так і сталося. Світ нікому нічого не дає, все потрібно робити самостійно
Якщо мене запитають приклад книги, читаючи яку буквально проживаєш життя разом із персонажами, то я без роздумів назву "Сім чоловік Евелін Г'юго" або ж будь-яку іншу книгу Тейлор Дженкінс Рід. Я настільки закохалася у творчість авторки, її стиль написання, сюжети та персонажів, що тепер купую автоматично всі книги від цієї письменниці.
"Сім чоловіків Евелін Г'юго" була моєю першою книгою Тейлор Дженкінс Рід, яку я прочитала і, О Боже мій, як же мені сподобалося. Проте, давайте про все по порядку
Сюжет дуже інтригуючий - старіюча зірка Старого Голлівуду Евелін Г'юго нарешті погодилася розповісти про себе всю правду. Її життя було повне злетів і падінь, пліток та міфів, кохання й ненависті, а також семи шлюбів. От тільки правди про життя відомої жінки не знав ніхто, окрім неї самої. До сьогодні...
Це було дивовижно
Неперевершено
Глибоко
Чуттєво
До сліз
По-справжньому
Після прочитання здалося, ніби я читала історію справжньої знаменитості, реальної людини. Написано настільки легко, але при тому яскраво, що відірватися від книги буквально неможливо
А яка вона кінематографічна! Кожен опис, жест, локацію уявляєш в найменших дрібницях, настільки красиво й без зайвих деталей написано!
Якщо хочете знайти хорошу історію, в реальність якої беззаперечно віриш, то книги Тейлор Дженкінс Рід ідеально для цього підходять. З нетерпінням чекаю на інші книги авторки українською!
Якщо мене запитають приклад книги, читаючи яку буквально проживаєш життя разом із персонажами, то я без роздумів назву "Сім чоловік Евелін Г'юго" або ж будь-яку іншу книгу Тейлор Дженкінс Рід. Я настільки закохалася у творчість авторки, її стиль написання, сюжети та персонажів, що тепер купую автоматично всі книги від цієї письменниці.
"Сім чоловіків Евелін Г'юго" була моєю першою книгою Тейлор Дженкінс Рід, яку я прочитала і, О Боже мій, як же мені сподобалося. Проте, давайте про все по порядку
Сюжет дуже інтригуючий - старіюча зірка Старого Голлівуду Евелін Г'юго нарешті погодилася розповісти про себе всю правду. Її життя було повне злетів і падінь, пліток та міфів, кохання й ненависті, а також семи шлюбів. От тільки правди про життя відомої жінки не знав ніхто, окрім неї самої. До сьогодні...
Це було дивовижно
Неперевершено
Глибоко
Чуттєво
До сліз
По-справжньому
Після прочитання здалося, ніби я читала історію справжньої знаменитості, реальної людини. Написано настільки легко, але при тому яскраво, що відірватися від книги буквально неможливо
А яка вона кінематографічна! Кожен опис, жест, локацію уявляєш в найменших дрібницях, настільки красиво й без зайвих деталей написано!
Якщо хочете знайти хорошу історію, в реальність якої беззаперечно віриш, то книги Тейлор Дженкінс Рід ідеально для цього підходять. З нетерпінням чекаю на інші книги авторки українською!
Новий відгук
Ізольованість - це прекрасно, але має свою ціну. Якщо з тобою щось трапиться - про це ніхто не дізнається.
"О, це вже інша справа" - хотілося сказати мені при прочитанні даної історії та співставленні їх із першою частиною серії "Санаторієм". Так, тут теж є свої недоліки, але й майстерність авторки, беззаперечно, зростає
Отож, "Ретрит" - це продовження серії детективів про Елін Ворнер, тільки цього разу їй доведеться вести розслідування вбивств, що стаються на території популярного курорту. Що це - давнє прокляття острову, про яке постійно говорять чи просто нещасливий збіг обставин?...
Ну що ж, ця історія сподобалася мені на порядок більше, аніж "Санаторій" і на це є декілька причин.
По-перше, тут більш детально описуються характери персонажів - вони здаються живими, а не просто шаблонними.
По-друге, події між собою в цій частині пов'язані між собою набагато краще, мають більше взаємозалежних елементів і в результаті створюють повну картину.
І, звісно, атмосфера. Вона описана класно - ти буквально відчуваєш протиріччя навколишнього середовища- красу курортного містечка та тривожність від дивних подій.
Під час читання не було такого явного ефекту "штучності" як в "Санаторії", все здавалося логічним та більш-менш довершеним.
Найбільшим мінусом для мене стала чимала кількість персонажів, до яких довелося звикати мало не одну третину книги. Однак, це лише моя суб'єктивна думка, і, можливо, для когось така різноманітність здаватиметься тільки перевагою. Тепер чекатиму наступну книгу авторки та сподіватися, що вона буде ще кращою, аніж попередні.
P.S. Шкода, що ця книга потрапила до мене в руки в березні, адже щоб в повній мірі відчути атмосферу курорту з присмаком солоного узбережжя та прихованої небезпеки, варто читати "Ретрит" саме влітку, під час відпочинку. Саме тоді можна буде поринути в історію на всі 100 відсотків.
"О, це вже інша справа" - хотілося сказати мені при прочитанні даної історії та співставленні їх із першою частиною серії "Санаторієм". Так, тут теж є свої недоліки, але й майстерність авторки, беззаперечно, зростає
Отож, "Ретрит" - це продовження серії детективів про Елін Ворнер, тільки цього разу їй доведеться вести розслідування вбивств, що стаються на території популярного курорту. Що це - давнє прокляття острову, про яке постійно говорять чи просто нещасливий збіг обставин?...
Ну що ж, ця історія сподобалася мені на порядок більше, аніж "Санаторій" і на це є декілька причин.
По-перше, тут більш детально описуються характери персонажів - вони здаються живими, а не просто шаблонними.
По-друге, події між собою в цій частині пов'язані між собою набагато краще, мають більше взаємозалежних елементів і в результаті створюють повну картину.
І, звісно, атмосфера. Вона описана класно - ти буквально відчуваєш протиріччя навколишнього середовища- красу курортного містечка та тривожність від дивних подій.
Під час читання не було такого явного ефекту "штучності" як в "Санаторії", все здавалося логічним та більш-менш довершеним.
Найбільшим мінусом для мене стала чимала кількість персонажів, до яких довелося звикати мало не одну третину книги. Однак, це лише моя суб'єктивна думка, і, можливо, для когось така різноманітність здаватиметься тільки перевагою. Тепер чекатиму наступну книгу авторки та сподіватися, що вона буде ще кращою, аніж попередні.
P.S. Шкода, що ця книга потрапила до мене в руки в березні, адже щоб в повній мірі відчути атмосферу курорту з присмаком солоного узбережжя та прихованої небезпеки, варто читати "Ретрит" саме влітку, під час відпочинку. Саме тоді можна буде поринути в історію на всі 100 відсотків.
14.03.2024
Новий відгук
Але люди не змінюються, чи не так? Здатність брехати й обманювати вплітається так глибоко, що від її неможливо позбутися.
Ох, які неоднозначні враження від цієї історії, що минулої зими "наробила галасу" у книжковому ком'юніті.
Отож, "Санаторій" - це історія про Елін Ворнер, яка після складної справи все ніяк не може взятися за нове розслідування через відсутність моральних та фізичних сил. От тільки приїхавши у санаторій для святкування заручин брата, Елін потрапляє у справжнє снігове пекло - санаторій через сходження лавини буквально "відрізаний" від світу, напена брата - зникла, а поблизу гуляє злочинець, що вбиває постояльців. Елін повинна зібратися з силами і почати розслідування...
Почнемо з плюсів історії:
- антураж. Атмосфера історії передана на 100 відсотків - санаторій, що на перший погляд здається абсолютно нормальним, але насправді ховає в собі чимало химерних таємниць; загадкові вбивства та зникнення людей; повна ізоляція від світу за сніговою лавиною. Читаючи описи, буквально шкірою відчуваєш холод та "мурахи по тілу";
- мова авторки. Читається книга дуже легко і швидко завдяки коротким главам, динаміці та в міру прописаним деталям;
- задумка. Герметичний детектив - це класно, але обмежене коло підозрюваних змушує сумніватися в усьому та в усіх. До того ж це все в обстановці зимової ізоляції через лавину - звучить дуже класно. Але в повній мірі реалізувати усі переваги даного детективного піджанру, Сарі Пірс, все-таки не вдалося...
На цьому, на жаль, плюси закінчилися, тому перейдемо до недоліків:
- не цікаві персонажі. Як головна героїня, так і інші герої здавалися такими ж "прісними" й безликими, як і пейзаж довкола. Їм абсолютно не віриш та не співпереживаєш;
- відсутність інтриги. От ніби авторка й намагалася якось "зачепити" читача, але щоразу, як сюжет трохи уповільнюється, одразу починаєш розуміти, ЩО зараз відбуватиметься. Одноманітно та нудно, якщо чесно - беземоційні герої і такі ж передбачувані події;
- "штучність" сюжету. От читаєш і прям помітно, що книга написана по канонах "популярного бестселера", але без жодних виходів за "рамки" та чогось, що б могло викликати вау-ефект.
Загалом, я більше розчарована цією книгою, аніж задоволена. Після себе вона не залишила жодних емоцій, хоча я покладала на неї чимало надій. Можливо, це сталося тому, що "Санаторій" тільки перша книга Сари Пірс?... Що ж, це стане зрозуміло після виходу наступних книг письменниці...
Ох, які неоднозначні враження від цієї історії, що минулої зими "наробила галасу" у книжковому ком'юніті.
Отож, "Санаторій" - це історія про Елін Ворнер, яка після складної справи все ніяк не може взятися за нове розслідування через відсутність моральних та фізичних сил. От тільки приїхавши у санаторій для святкування заручин брата, Елін потрапляє у справжнє снігове пекло - санаторій через сходження лавини буквально "відрізаний" від світу, напена брата - зникла, а поблизу гуляє злочинець, що вбиває постояльців. Елін повинна зібратися з силами і почати розслідування...
Почнемо з плюсів історії:
- антураж. Атмосфера історії передана на 100 відсотків - санаторій, що на перший погляд здається абсолютно нормальним, але насправді ховає в собі чимало химерних таємниць; загадкові вбивства та зникнення людей; повна ізоляція від світу за сніговою лавиною. Читаючи описи, буквально шкірою відчуваєш холод та "мурахи по тілу";
- мова авторки. Читається книга дуже легко і швидко завдяки коротким главам, динаміці та в міру прописаним деталям;
- задумка. Герметичний детектив - це класно, але обмежене коло підозрюваних змушує сумніватися в усьому та в усіх. До того ж це все в обстановці зимової ізоляції через лавину - звучить дуже класно. Але в повній мірі реалізувати усі переваги даного детективного піджанру, Сарі Пірс, все-таки не вдалося...
На цьому, на жаль, плюси закінчилися, тому перейдемо до недоліків:
- не цікаві персонажі. Як головна героїня, так і інші герої здавалися такими ж "прісними" й безликими, як і пейзаж довкола. Їм абсолютно не віриш та не співпереживаєш;
- відсутність інтриги. От ніби авторка й намагалася якось "зачепити" читача, але щоразу, як сюжет трохи уповільнюється, одразу починаєш розуміти, ЩО зараз відбуватиметься. Одноманітно та нудно, якщо чесно - беземоційні герої і такі ж передбачувані події;
- "штучність" сюжету. От читаєш і прям помітно, що книга написана по канонах "популярного бестселера", але без жодних виходів за "рамки" та чогось, що б могло викликати вау-ефект.
Загалом, я більше розчарована цією книгою, аніж задоволена. Після себе вона не залишила жодних емоцій, хоча я покладала на неї чимало надій. Можливо, це сталося тому, що "Санаторій" тільки перша книга Сари Пірс?... Що ж, це стане зрозуміло після виходу наступних книг письменниці...
13.03.2024
Новий відгук
Від ненависті до кохання або сучасна казка про двох прекрасних принців.
Я довго задивлялася на цю історію, адже у закордонному книжковому сегменті вона наробила чимало галасу, ставши однією із найбільш популярних історій в тематиці ЛГБТ. І от, нарешті, книгу можна прочитати українською, що я й з радістю зробила.
Сюжет у нас розгортається буквально на очах та в центрі уваги всього світу - через казусну подію - сутичку й падіння у шалено дорогий торт, син президента США - Алекс та спадкоємний принц Британської корони - Генрі потрапляють на перші шпальти міжнародних газет. Щоб попередити зародження міжнародного конфлікту, двоє найбільш обговорюваних холостяків світу, змушені провести разом певний період часу, при цьому запевнивши усіх, що вони насолоджуються компанією один одного, хоча насправді все навпаки - і їхні відносини просякнуті ненавистю. Проте від ненависті до чогось більшого всього один крок, можливо так все-таки говорять не дарма?...
Ох і люблю я історії з ЛГБТ-тематикою. В них своя особлива атмосфера, і ця книга не стала винятком. Мова автора дуже легка у сприйнятті, тому, не дивлячись на досить солідний об'єм (у 500+ сторінок), книга читається швидко і захопливо. Особливо хочу відзначити персонажів - Алекса і Генрі. На перший погляд вони здаються абсолютно типовими і "картонними" героями, однак насправді це не так - вони зовсім різні і водночас схожі один на одного. З кожною новою подією, розмовою, перешкодою вони розкриваються все більше і більше, і часто із зовсім неочікуваної для читача сторони. А як класно між ними розвивалися відносини!
Місцями недолугі, смішні, інколи драматичні ситуації чудово розкривають характери персонажів, змушують їх переступати через себе, помилятися і, як наслідок, ставати ближчими до читача.
Загалом, я зовсім не очікувала, що "Червоний, білий і королівський синій" мені настільки сподобається, але, як виявилося, це та історія, з якою було приємно посміятися, просувати і просто чудово провести час. Однозначно рекомендую до прочитання усім любителям романтики!
Я довго задивлялася на цю історію, адже у закордонному книжковому сегменті вона наробила чимало галасу, ставши однією із найбільш популярних історій в тематиці ЛГБТ. І от, нарешті, книгу можна прочитати українською, що я й з радістю зробила.
Сюжет у нас розгортається буквально на очах та в центрі уваги всього світу - через казусну подію - сутичку й падіння у шалено дорогий торт, син президента США - Алекс та спадкоємний принц Британської корони - Генрі потрапляють на перші шпальти міжнародних газет. Щоб попередити зародження міжнародного конфлікту, двоє найбільш обговорюваних холостяків світу, змушені провести разом певний період часу, при цьому запевнивши усіх, що вони насолоджуються компанією один одного, хоча насправді все навпаки - і їхні відносини просякнуті ненавистю. Проте від ненависті до чогось більшого всього один крок, можливо так все-таки говорять не дарма?...
Ох і люблю я історії з ЛГБТ-тематикою. В них своя особлива атмосфера, і ця книга не стала винятком. Мова автора дуже легка у сприйнятті, тому, не дивлячись на досить солідний об'єм (у 500+ сторінок), книга читається швидко і захопливо. Особливо хочу відзначити персонажів - Алекса і Генрі. На перший погляд вони здаються абсолютно типовими і "картонними" героями, однак насправді це не так - вони зовсім різні і водночас схожі один на одного. З кожною новою подією, розмовою, перешкодою вони розкриваються все більше і більше, і часто із зовсім неочікуваної для читача сторони. А як класно між ними розвивалися відносини!
Місцями недолугі, смішні, інколи драматичні ситуації чудово розкривають характери персонажів, змушують їх переступати через себе, помилятися і, як наслідок, ставати ближчими до читача.
Загалом, я зовсім не очікувала, що "Червоний, білий і королівський синій" мені настільки сподобається, але, як виявилося, це та історія, з якою було приємно посміятися, просувати і просто чудово провести час. Однозначно рекомендую до прочитання усім любителям романтики!
Книжкомрії поки не створені :(
Книжкомрії поки не створені :(