це буде дуже-дуже субьективний книжний огляд.
Ну дуже багато особистого підняла в мені ця книга, тому що 22 роки свого життя. Багато емоцій, спогадів, ніжності, ностальгії, суму, розчарування і бессилля я знову прожила завдяки цьому кримському роману.

Я не знаю, чи буде його вплив настільки ж сильним для тих, хто не народився там і не жив більшу частину життя. Але він точно буде цікавим для тих, хто хоче зрозуміти особливості півострова і передумови подій, і як саме проходила анексія Криму. А до того ж книга дуже цікаво, легко і якісно написана.

Але для мене це було більше ніж просто цікаво. Це було відчуття, ніби дивишься дитячий альбом з власними фото, якій вже встиг підзабути, бо не бачив багато років.
Починаючи читати, я уявляла собі, що півострів буде фоном роману. Але це було більше ніж фон: Крим- це і є суть роману. А герої, їх відносини- фон, який розкриває суть.

«За Перекопом є земля» - роман про пошук горовною героїнею, яка є росіянкою за походженням, власної ідентичності. Про дорослішання, осмислення і пошук того, що блище тобі за духом. Зрозуміння хто ти є не завжди приходить з корінням, воно є вибором. Про те, як важливо розуміти свії цінності, находити те, що тобі близьке, своїх людей, принципи, бачення.

Найкраща подруга головної героїні - кримська татарка Аліє, тому в романі багато про кримскькотатарску культури. Мені було цікаво дізнаватися про їх звичаї, традиції і погляди на історію. Дивно, що проживши 22 роки в Криму я не знала про це нічого. Але і не дивно одночасно, бо для цього було підґрунтя, яке описане в книзі.

Цікавий прийм використала авторка, що доки у героїні не була ця сама ідентичність сформована, ми, читачі, не знаємо ії ім‘я. А коли вона нарешті, чітко розуміє хто вона, то і ім‘я з‘являється.

Рекомендую цю книгу всі, кому цікава тема. Для мене она точно стало однією з кращих книг року і з прочитаної мною сучасної української літератури.