Не погоджусь з попереднім коментатором. Не кажучи вже про те, що питання буття та сутності того, чим є людина, це не теологічні питання, а радше питання філософські. І в цьому плані мені імпонує те, як окрім жартів, іронії та пригод поступово формується Я-концепція вбивцебота. Поступовий перехід головного героя від мислення з позиції машина/інструмент до набуття більш повноцінної свідомості людської істоти - це, на мою думку, доволі логічна наскрізна тенденція цього циклу. І це робить, з одного боку, більш логічними та послідовними "щоденники вбивцебота", а з іншого, це надає циклу додаткової глибини.

"Сходження Аврори"

Як же я обожнюю стиль Джея Крістоффа! Здається, він стає прикрасою для будь якого сетингу - будь то темне фентезі чи космічна фантастика.
Іронія, їдкі жарти та дрібка (скоріше, мішок) сарказму + абсолютно різні яскраві персонажі.
Мене зворушила і зачепила історія головної героїні Аврори, що вимушена не тільки усвідомити "загибель" свого світу, влитись в абсолютно нову культуру, знайти своє місце в новому світоустрою, але ще й боротись за своє життя з монструозним інопланетним біологічним організмом, переживаючи такі-собі "приходи" від іншосвітного розуму (дуже лякаючи цим оточення 😅).
Любовна лінія - чарівна, загадкова та абсолютно не нав'язлива. Аві, головна героїня, проявляє просто чудеса адекватної поведінки та простої людської емпатії. Як же цього не вистачає багатьом сучасним підлітковим романам!
Звичайно, тут є певна наївність та простота, притаманна янг едалт творам. Однак, це аж ніяк не псує загальні позитивні враження від читання. "Сходження Аврори" принесло мені чимало задоволення, ковтнула її за 2 вечори 😊
А ще РМ зробили неймовірний космічний зріз ✨️
Дуже чекаю наступну частину цієї захопливої історії від РМ. Сподіваюсь таки побачити другу частину циклу в анонсах найближчим часом ❤️

Щоденники вбивцебота - це новий для мене досвід фантастики. Дуже сподобався персонаж, його моральні дилеми, розвиток його історії "життя". Сподобалось поєднання його пригод з детективною складовою. Так, мб він трохи імбовий, але на той він і вийшовший з ладу вбивцебот 😅 я доволі прискіплива читачка, але ця історія залишила переважно позитивні враження) 2 частина сподобалась більше, ніж перша, час пролетів непомітно. Рекомендую 😊

Варто одразу сказати, що ця книга Голлі Блек абсолютно не схожа на її цикл "Народ повітря". Якщо ви не готові до того, що тут немає фейрі/магічного світу/епічного екшену, то книга вас розчарує.
Імовірно, саме очікування/бажання отримати порцію старого рідненького та почасти передбачуваного фейріленду від авторки і обумовило дуже неоднозначні відгуки.
Мені ж ця книга сподобалась.
Голлі Блек філігранно вміє прописувати світ та його атмосферу, влучно розкривати характери персонажів, і тут її майстерність проявилась дуже і дуже добре. Темп розповіді рівний, спокійний, але не затягнутий. У романі постійно щось відбувається, події не стоять на місці. При цьому вони не мчать галопом, і це може як подобатись, так і не подобатись.
Це справді чудернацька книга, несхожа на більшість прочитаних мною. Ніби кримінальна драма в сучасному сеттингу переплелася з магією тіней.
Якщо говорити без спойлерів, то в книзі було декілька твістів, які мені сподобались.
У фінальному конфлікті був перебор з пафосом (як на мене), дещо не стало для мене шоком.
А дещо таки стало!
Особливо фіналочка на останніх сторінках. Я в шоках. Це було сміливо і неочікувано, і трошки сумно.Та воно того варте.