#книжковийклубReadeat

(трохи спойлерів✨)

Ця книга ментально мене знищила (і трохи фізично). Як казала на Клубі, для мене походи в пекло були у книзі дещо затягнутими, і тому оцінка трохи знижена🙃

Це прекрасна книга у своєму жанрі. Заплутані ходи, цікаві персонажі з різним бекграундом, за якими було дуже цікаво спостерігати. Повернення Дарлінгтона для мене не було несподіванкою, але я все одно трохи закохана дурна дівчина, яка була рада такому повороту. Алекс розкрилась для мене з нової сторони, у цій книзі більше казали про її сподівання на більш тихе та нормальне майбутнє (можливо з Дарлінгтоном чи ні). Було більше історій про Доус та Тернера - дякую пані Бардуґо.

Я щиро сподіваюсь на нову книгу і більші роз'яснення нового світу, який авторка розвиває, додаючи демонів та вампірів (і ще якусь дику нечисть). Також щиро сподіваюсь на розвиток відносин між Алекс та Дарлінгтоном, бо я шипер (вибачте😜)

(і дякую за Книжковий клуб - він був чудовий❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥)

Після цієї книги я взяла паузу на добу, щоб осмислити прочитане.

З одного боку, історія дуже добра та мила. Сюжет простенький, але з вкрапленнями поворотів, які підсвідомо й не очікував. І тут якраз для мене крився інший, не дуже позитивний момент.

80% книги - це мила історія кохання та становлення вже досить дорослих персонажів (що для мене було відкриттям, бо я думала, що читаю підлітковий романчик). Цікаво було спостерігати, як Наомі знаходить у своєму характері "старайся на краще для інших, а себе постав на друге місце", якраз таки місце для коханої себе. Я рада за Нокса, який зміг пересилити свої страхи й впустити у серце кохання.

Але...
Драматизм ситуації Нокса, як на мене, був трохи надуманий і висмоктаний з пальця. А фінальна лінія з мафією взагалі взялась, звідки не чекали, і так само стрімко зникла, ніби й не було. Дуже дивне було відчуття після читання присвячених цьому розділів.

Але в цілому це гарна книжка на один раз, яка обов'язково стане для когось улюбленою. Але, на жаль, не для мене...