Після цієї книги я взяла паузу на добу, щоб осмислити прочитане.

З одного боку, історія дуже добра та мила. Сюжет простенький, але з вкрапленнями поворотів, які підсвідомо й не очікував. І тут якраз для мене крився інший, не дуже позитивний момент.

80% книги - це мила історія кохання та становлення вже досить дорослих персонажів (що для мене було відкриттям, бо я думала, що читаю підлітковий романчик). Цікаво було спостерігати, як Наомі знаходить у своєму характері "старайся на краще для інших, а себе постав на друге місце", якраз таки місце для коханої себе. Я рада за Нокса, який зміг пересилити свої страхи й впустити у серце кохання.

Але...
Драматизм ситуації Нокса, як на мене, був трохи надуманий і висмоктаний з пальця. А фінальна лінія з мафією взагалі взялась, звідки не чекали, і так само стрімко зникла, ніби й не було. Дуже дивне було відчуття після читання присвячених цьому розділів.

Але в цілому це гарна книжка на один раз, яка обов'язково стане для когось улюбленою. Але, на жаль, не для мене...