ОднОї долі мені мало — точно знАю, тому і проживАю тисячІ. Сьогодні моторошним Аркгемом блукАю, а завтра в Амбері точИтиму мечІ. УрАнці — ПуарО Агати КрІсті, на вЕчір суть розгАдую всіх чарівних ключІв. Я вОїн клАну у нефритовому мІсті, я фЕя із КінґфІшерських садІв. О, кнИги, ви любов і нЕнвисть, ви дрАма — вас полюбИти лЕгко, хоч ви чАсто злІ. Для мЕне ви — як похоронна яма, не вИрватись із вашої трунИ.