Це зворушлива і надихаюча історія про звичайних людей, які обʼєднуються проти зла, ставлять під загрозу власне комфортне життя, щоб допомогти іншим. Звичайно, емоційно важких моментів тут багато… Який біль відчували батьки, коли, задля порятунку, віддавали своїх дітей у чужі руки, не маючи навіть надії відшукати потім своє дитя. А діти💔 Які ж сильні і розумні ці маленькі створіння, і які важкі випробування випали на їхню долю.
На кожній сторінці напруга, страх і відчай крокують поряд зі співчуттям, героїзмом та вірою. Мужність і винахідливість Трюйс перед зростаючою небезпекою не могли не вражати. Це історія про особистий вибір, про те, що в будь-яких умовах є сильні духом, які не зраджують своїм ідеалам і принципам.

– Можливо, Йопе, саме тому Господь і не дав нам дітей, – тихо мовила Трюйс. – Бо була вища потреба, цей шанс урятувати стількох чужих. Можливо, Він звільнив нас від тягаря вибору й ризику лишити власних дітей сиротами.❤️‍🩹

Цим романом авторка мала на меті вшанувати Гертруду Вейсмюллер-Меєр та дітей, яких вона врятувала, а також всіх людей, завдяки яким «Кіндертранспорт» став можливим.

Про що ця заплутана історія? Про пограбування? Не зовсім… Ну тобто
тут є і грабіжник, і пістолет, і заручники і поліція. Але історія не про це. Як каже Бакман, історія ця про ідіотів.🤭 Таких, як ми з вами. Про нас, людей! Різних своїми бідами та радощами, і схожих ними ж. Про добро у кожному, про кохання, надії та страхи. Про кожного з нас, який часом зневірився і втомився від життєвих перегонів і про тих, хто потребує підтримки та розуміння, що він не один такий неідеальний.
Бакман майстерно, з гумором та іронією описує кожного героя та сплітає поодинокі історії в одну спільну. Сама розповідь йде не лінійно. Деяких читачів це інтригує, декого збиває🙃 Детективна лінія тут є, але мені вона здалася дуже легенькою, хоч і не без сюрпризів звісно)

Напевно, писати про очевидне, так просто і так проникливо вміє тільки Бакман❤️ За це його дуууууже люблю!