Перш за все, давайте поговорімо про нашого головного героя, Морта. Молодий хлопець із незграбністю підлітка, випадково влаштовується учнем Смерті. Хлопець швидко виявляє, що бути учнем Смерті — це не лише коси та морок; це також про паперову роботу та час від часу екзистенціальну кризу…

Під скелетною зовнішністю Смерті ховається персонаж, який напрочуд чуйний, бореться зі складнощами існування та намагається зрозуміти примхи людства. Іноді через ці роздуми він опиняється та напивається в пабах. Його сухий гумор і невимушена подача перетворює похмурі моменти на події, що викликають сміх. У результаті вийшла дуже кумедна книжка — ми дізнаємося, що Смерть — великий прихильник котів і їжі (на щастя, не разом).

«Старий і море» Ернеста Хемінгуея — це літературний шедевр, якому було присуджено Нобелівську премію. Потужна проза Хемінгуея занурює читача в епічну боротьбу між людиною та природою, створюючи майже відчутну напругу, яка тримає вас на гачку до самого кінця.

Ця історія досліджує такі теми як людський дух, наполегливість і силу природи. Вона про терпіння, вміння чекати та віру.

Ще одна тема — це старість. Головний герой Сантьяго — літній чоловік, який більшу частину свого життя займався ловлею риби. Попри фізичну слабкість, він відмовився кидати свою пристрасть до риболовлі, навіть якщо не зловив жодної риби за вісімдесят чотири дні. Хоча Сантьяго могло довго не щастити, його здатність дивитися на наступний день і знаходити причину йти далі є свідченням його характеру та стійкості. Хемінгуей зобразив старість Сантьяго, як цінне надбання, яке дало йому досвід, знання та мудрість.

У новелі також досліджується тема дружби. Сантьяго зав’язує тісні стосунки з хлопцем, на ім’я Манолін, який захоплюється і поважає його. Їхня дружба показує, що вік, соціальний статус і культурні відмінності не повинні бути перешкодою для людського спілкування.

Кульмінацією є битва між людиною та природою, яка є і внутрішньою, і фізичною. Своїм бажанням вижити людина і гігантська риба, яку хотіли зловити уособили глибоке почуття поваги, плин часу та неминучість старіння. Пригода ілюструє ідею того, що сама подорож важливіша за пункт призначення.

Проза Хемінгуея — це ніби симфонія слів, що відлунює припливи й відпливи самого життя. Це нагадування про те, що, подібно до моря, наше існування є водночас грізним і прекрасним.

Які асоціації виникають, коли ви чуєте «інвестиції, чи акції»? До прочитування "Пес на ім'я Мані, або Абетка грошей" моєю відповіддю було: складно та нудно. Після, зрозуміла, що вкладати та розподіляти гроші можна дуже просто, ніби граючись.

Хоча спочатку книжка була призначена для дітей, її щира історія захопила й багатьох дорослих, в тому числі мене. У ній розповідається про те, як справжній експерт на ім’я Мані, грамотно навчає розподіленню грошей, важливості мрій та особистого зростання, дванадцятирічну дівчинку Кіру. Цікаво те, що цей експерт має хвіст, чотири лапи і є собакою.

Ця історія дала мені важливе розуміння того, що - "Люди не починають справи не тому, що вони тяжкі. Вони важкі тому, що їх не починають".

Чи замислювалися ви над тим, як події минулого впливають на становлення сьогоднішнього "Я"? А що б трапилося з нами, якби ми могли побачити своє майбутнє і воно виявилося жахливим? Чи змінили б ми своє теперішнє, щоб таким чином змінити й майбутнє? Всі ми народжуємося з високими моральними цінностями, а лише потім під впливом різних негативних життєвих обставин черствішаємо й грубішаємо.

Головний герой Ебенізер Скрудж – це та ще скнара. Він ненавидить Різдво та не щедрий ні до незнайомих людей, ні до близьких, навіть до самого себе.
Привид Марлі, минулий компаньйон Скруджа, показав на власному примарному вигляді, як минулі рішення стали тягарем його нескінченого смутку. Попередив про зустріч з трьома духами: минулого, теперішнього та майбутнього. Спершу головний герой перенісся у минуле, де пригадав найяскравіші епізоди зі свого дитинства та юності. Далі дух Теперішнього Різдва показав, як святкують та веселяться люди, не зважаючи на бідність, хвороби чи інші негаразди. Найбільшим потрясінням для скнари стало майбутнє – його власна, покрита холодним відношенням смерть. Скрудж зрозумів, що грубі, егоїстичні ідеї в його житті знищують його більше, ніж людей, яким він завдавав болю. Він побачив, що гроші не зробили його щасливіше, здоровіше, чи людиною яку б поважали. Усвідомив, що вимірював усе грошима, і тому втратив цінність стосунків.

Струсивши пил з його власних давно забутих спогадів чотири примари немов пробудили його. Вони допомогли сповнити серце старого дивами та веселощами. Автор «Різдвяної історії» Чарльз Дікенс показав світові, що ніколи не пізно відкрити своє серце іншим та собі. Він відкрив просту істину того, чим насправді є Різдво.