Цілковитий binge-read!

Бачили Хелловінські епізоди Сіпмсонів? Відчуття від цієї збірки ідентичні: щось геніальне, щось посереднє, щось забув ще до останньої сторінки. До речі, одне з оповідань у цій збірці надихнуло авторів вже згаданого мультфільму на епізод, що закарбувався у моїй памʼяті і жахливо вразив мене, як і оповідка-база.

Короткі оповідання є моїм улюбленим видом прози незалежно від автора, а Кінг ніколи не розчаровував, адже його збірки часто поєднують підбірку всеможливих експериментів з стилями і формою. Саме тому ця збірка справді показує весь спектр того, що Кінг може і не може, усі можливі стильові підходи й класичні сюжетні наголоси : подекуди мʼяко пораз грубо, іноді ностальгічно та тепло, а нараз жорстоко та параноїдально, одним словом classics.

Погравсь із усіма залюбленими темами: хіть, свідоме й неминуче божевілля, усеможливі підсвідомі та ірраціональні страхи, як от мертва бабуся у сусідній кімнаті, чи стара дивна іграшка, нагодував уяву навіть людей у шапочках з фольги​​.

Не боїтесь, що молочник підлиє вам отрути у доставлене молоко?
Пляма на воді здалась не такою вже й безликою? А вантажівка? Іграшка? Друкарська машинка?

Лякати може все, не тільки апокаліптичні істоти з туману, а й давні забобони і перестороги, з якими ми виросли, розмиваючи чіткі лінії реальності. І жахає скоріше їх розмиття та спроба людини з цим звикнутися і бути далі, випробовування лімітів бажання вижити.

"Найкоротший шлях місіс Тодд" неймовірна історія, я б сказала, про те як шаленство і любов до своєї справи молодить і руйнує межі неможливого, як зі швидкістю бігунів, про яку згадувала місіс Тодд.
Мавпа викликала у мене параною так само, як і однойменний вірш у цій збірці.
"Довгий Джонт" вдало зіграв з моїми мріями вченого зі сфери, вивівши на неочікуваний здогад про можливості свідомості.
"Пліт" і "Нона" хороші зразки того брудного і шаленого, що мені так подобається у перших працях Кінга.
"Балада" це концентрований психоз, чи то пак маніакальний епізод, але зробила для мене більше, ніж літій, нагадавши, що мабуть ми самі відповідаємо за стримування свого божевілля.
"Протока" змусила мене змінити злість на милість перед страхом старості і самотньої смерті. Надзвичайно медитативна і позитивна, як на мене, оповідка.

"Туман" за плином сюжету дещо перегукується із "Зоною покриття", проте знову ж таки мене більше вразили роздуми головного героя про те як він прийняв посередність свого таланту і порівнював дитяче й зріле світосприйняття у таких апокаліптичних декорація, аніж безпосередньо ці декорації. Особисто у мене, істоти з туману ніяк не досягали чіткості і загрози і були якимось розмитими уособленнями усього жахливого і випадкового.

Декілька вибраних цитат:

«Діти борються з шоком не так, як це роблять дорослі; вони змиряються з ним, можливо, тому, що діти перебувають у напівперманентному стані шоку років до тринадцяти.»

«I відтоді голос розчарованого очікування — той голос обманутої дитини, яка ніколи не зможе задовольнитися таким вищим ступенем порівняння, як безлике «добре» - майже замовк. І за винятком кількох перегуків, схожих на голоси якихось невидимих істот десь у туманній ночі, його більше не чути. Можливо, ви скажете мені, чому мовчання цього дитячого, вимогливого голосу так схоже на смерть?»

"Але чоловік цього не розуміє. Він думає, що богиня хоче лежати на схилі десь біля підніжжя Олімпу і їсти фрукти, але хіба ж це богиня? Жінка хоче того ж, що й чоловік — жінка хоче правити."

"Схоже, все обертається навколо ідеї свідомості, і того факту, що свідомість не розпадається на частинки — вона залишається цілісною і постійною. Вона також зберігає якесь відчуття часу - можливо, спотворене. Але ми не знаємо, як свідомість вимірює час, і навіть чи має це поняття якесь значення для свідомості. Ми навіть не можемо уявити, що таке свідомість.
Марк замовк, стурбований несподівано гострим і допитливим поглядом сина. Він розуміє, але не розуміє, — подумав Марк. — Твій розум може бути твоїм найкращим другом, він може розважати тебе навіть тоді, коли тобі нічого читати, нічого робити. Але він може обернутися проти тебе, якщо занадто довго залишатиметься без втручання. Він може обернутися проти тебе, а це означає, що він обернеться проти себе, здичавіє, можливо, зʼїсть себе в немислимому акті авто-канібалізму."

"Якщо ви коли-небудь стикалися з найважчою формою щенячої любові ви знаєте що я відчувавав"

"Але моя раціональна частина все ще була на місці.Закривавлена, в синцях, обурена й досить налякана, але все ще на посту, кажучи: «Нічого страшного. Завтра, коли ти протверезієш, ти зможеш повстромляти все назад, слава Богу. Грайся у свої ігри, якщо вже тобі так кортить. Але не більше того. Не загравайся»."

Раджу читати під час відключень світла з ліхтариком і нестабільними графіками, спецефекти нашої реальності пасують цій книзі.