Сповідь маски — це автобіографічний роман, і автор пише його дуже відверто, так, що дійсно відчуваєш себе на сповіді. Протягом цього твору спостерігаєш за його дорослішанням, і що цікаво, на його молоді роки припадає час війни. Це додає історії особливої глибини, і деякі його роздуми і почуття дуже відгукнуться українському читачеві, з огляду на теперішню ситуацію.

Мова у Мішіми неймовірно багата, порівняння точні і поетичні, часом я просто відкривала рот від захвату. Хоча і книжка невелика, це не легке чтиво — було важко, я робила перерви і багато рефлексувала. Водночас в процесі читання виникають почуття розгубленості, бентеги, однак, незважаючи на все це, часом ти розумієш персонажа а часом і ні. Це дуже цікаво.

Щодо самого видання, де-не-де бракувало приміток щодо певних атрибутів японської культури, тож доводилось іти гуглити. Також деякі речення здались не відредагованими або неадаптованими під українську.

Завершила читати «Дослідження утоплення», і це тепер безсумнівно одне з моїх улюблене фентезі. Книга стала справжнім попаданням в мої смаки – тверда десятка з десяти. Тут є все, що я люблю: атмосфера академії, багато фольклорних елементів, сильні і яскраві персонажі, зокрема головна героїня, яка вражає своєю глибиною.

Мова твору неймовірно красива та поетична, кожне слово ніби продумано до дрібниць. Через символізми та образи чудово розкривається основна проблематика книги, що дозволяє не лише насолоджуватися сюжетом, а й замислюватися над важливими питаннями. Особливо вражає, як авторка майстерно проводить паралель між особистою драмою героїні та справжнім фентезійним монстром, додаючи глибини і багатозначності історії. Це саме той випадок, коли книга залишає після себе довгий відгомін у серці.