Пам'ятаю, як у підліткові часи обожнювала цю серію. Це хороший янг-едалт з дуже великим та насиченим всесвітом. Історія стрімко розвивається, все більше і більше розширюючись.

Робота в сім'ї Елінкортів, на перший погляд, здається Ровен ідеальною. Висока зарплатня, столітній дім з історією у мальовничій місцевості та можливість перепочити від міської метушні. Вона одразу ж хапається за пропозицію, навіть не усвідомлюючи, що попереду її чекає. Одразу по прийняттю на роботу Ровен залишається сама у будинку з трьома дітьми. Втомлена та виснажена постійним доглядом за малолітніми бешкетницями, дівчина ледь не божеволіє. На додачу до цього вночі їй чуються дивні звуки, через які вона не може спати, а система розумного будинку часто дає збої, зумовлюючи дискомфорт.

Книга дуже легко читається, я проковтнула її за два дні. Оповідь ведеться від Ровен у формі листів, які вона пише адвокату, намагаючись переконати його взяти її справу, адже вона не вбивала дитину Елінкортів.

Це дуже хороший психологічний трилер, я до останнього так і не могла розгадати, у чому ж криється загадка і хто насправді винен у смерті бідолашної дівчинки. Дійшло навіть до того, що я вже й сама повірила, що у справі замішана якась містика.

Кінець був дуже неочікуваним і він розбив мені серце💔

Мені важко оцінювати цю книгу, бо я досі не можу зрозуміти, що відчуваю після прочитання. Мені взагалі не сподобався сюжет, було багато крінжових моментів, на яких я відчувала іспанський сором, головна героїня видалась занадто інфантильною та пласкою, а герой — типовим стереотипним красунчиком мільярдером, який насправді не такий поганий, яким хоче здаватись, а у всьому винна травма дитинства. З плюсів тут те, що вона дуже легко читається, у героя є доволі класні, хоч трохи й відбиті, друзі, а також у ній є кілька дійсно смішних моментів.

Читала цю книгу давно, кілька років тому, в оригіналі. Це хороша магічна історія, що висвітлює проблеми гендерної нерівності. Тут є всілякі інтриги, небезпечні подорожі та завдання і сильна духом головна героїня. Любовна лінія Майї та Ідена полонила моє серденько.

Друга частина дилогії виявилась ще цікавішою за першу. Тут значно більше динаміки, значно більше подій та значно вищий рівень напруги. Якщо в першій частині читачів ознайомили зі Східним Кадансом, його мешканцями, їхніми звичаями та історіями, то наступна частина відкриває перед нами зовсім інший бік острова — Західний Каданс. Він приховує в собі не менше таємниць, а від деяких його звичаїв холоне кров.

Мені дуже сподобалося, як авторка протиставила між собою дві частини Кадансу: Схід — квітучий, лагідний, родючий та Захід — суворий, пустий та знесилений. Було дуже цікаво не просто більше дізнатись про духів, а й почути передісторію створення їхньої ієрархії та зрозуміти, чому ж музика на острові така особлива і має таку силу.

Кожен персонаж впродовж другої частини долає певний шлях. Адера намагається змиритися зі своїм походженням та зрозуміти, ким же вона є насправді. Джек приймає найважливіше рішення у своєму житті та переосмислює роль музики для себе. Торін впускає у своє серце віру та вчиться поважати народець. А Сидра відкриває в собі лідерські здібності та ще більше реалізує цілительський потенціал.

Фінал дуже затишний, і, незважаючи на дрібку скла, залишає по собі лише приємні враження. Дуже чекаю, коли вже РМ видасть ще одну дилогію Ребекки Росс, бо книги цієї авторки займають особливе місце в моєму серці.

P.S. До речі, ледь не забула сказати, що оформлення просто неймовірне. Від книг не хочеться відводити погляд, настільки вони красиві.