«Коли батькові було вісімдесят, я спитав, що він відчував.

— З висоти вісімдесяти років справді відкривається дивовижний краєвид. І кінець уже близько.

— Тобі страшно?

— Мені безмежно сумно.

Коли пригадую ці миті, мене щиро розчулює його відвертість, особливо зважаючи на жорстокість запитань.»

Поставила не найвищу оцінку, бо підзаголовок не зовсім відповідає змісту. Ви не знайдете в книзі історію кохання, це спогади автора про останні дні його батька — одного з найвидатніших письменників ХХ століття.

Неможливо підготуватися до втрати, скільки б часу не було відведено. Іноді сумно, іноді смішно, іноді боляче. Рекомендую.