Ця книга — це пряме попадання в саме серце!

Вона не має заплутаного сюжету, проте зачаровує своєю простотою та легкістю. Це історія про те саме перше кохання — неповторне, трохи заплутане й незрозуміле, але водночас щире та справжнє. Читаючи її, я ніби дорослішала разом із головною героїнею, проживаючи всі її емоції та переживання. Окрім того, книга нагадує про цінність дружби — того, без чого важко уявити наше життя.

Але давайте перейдемо до головного — Отем і Фінн. Іноді ми приховуємо свої почуття, боячись чужої реакції, а потім шкодуємо про це. Саме це й сталося між героями. Вони йдуть кожен своєю дорогою, але всередині все ще відчувають щось одне до одного. Проте жоден не наважується зробити перший крок… Ця історія ще раз нагадала мені, що треба жити тут і зараз, не відкладати на потім те, що відчуваєш.

Вся книга — це суцільне «А що, якби?..» Власне це й описує назва книги, яка ідеально передає її суть. Це один із тих випадків, коли ти щиро сподіваєшся, що це «якби» нарешті стане реальністю.

Ця історія змусила мене відчути купу різних емоцій, і саме тому вона потрапляє до списку моїх улюблених за лютий. Це однозначно 10/10!

P.S. Завдяки цій книзі я дізналася про цікаву традицію — на Новий рік стукати дерев’яними ложками об горщики. І в моїй уяві одразу постала картинка: яскраві феєрверки, гуркіт посуду, сміх людей, які з радістю зустрічають свято.