Книга мені сподобалася, спочатку я читала і думала, а де ж власне вампіри, хоча про клуб було цікаво і смішно. А далі історія швидко набирала обертів, глибини і обростала розумінням що це не просто трилер, а й глибока психологічна драма про патріархат, про те як на півдні США жінка в 90-ті вважалась ну таким собі придатком до чоловіка. І от з цим всім в патріархат влився і вампір, прикидаючись цілком собі хорошим дядею. Розвʼязка мені сподобалась, книгу планую перечитати

Книга заснована на реальних подіях Першої світової війни. Я дуже сподівалась що книга мені сподобається, але не сталося абсолютно. Книг про Першу світову взагалі не багато, більше уваги приділено Другій світовій, і я мала надію що ця буде цікава. Але вийшло навпаки, сам текст читається легко, але наповнення книги мені не сподобалось, бо все було доволі поверхнево. Я мала надію отримати книгу про війну і десь там любов, а отримала книгу про любов і десь там про війну. Але любов як основа книги мене не дуже цікавила. Так, це моє очікування не співпало і можливо якби я очікувала книгу про кохання, мені б і зайшло, але не склалося. Ну але вже як є)

Нарешті я взялась дочитати "Діти вогненного часу", почну з мінусів, бо їх не багато, книга, як на мене, трохи підзатягнута, мабуть, в цілому це і все з мінусів. А от плюсів більше. Я люблю міське фентезі, і те що тут головними героями виступають діти, мені не заважало. Дуже сподобалось як авторки вплели в сюжет українську міфологію і історію. Герої опиняються у вирі подій, сюжет з цікавими поворотами, несподіваними вчинками всіх учасників. Вся книга пронизана посилом наскільки важливо захищати свою землю, домівку та наскільки важливо бути людиною. Окремо було одночасно і важливо і щімко і болюче згадки про війну що триває зараз, і про Другу світову, яка теж є важливою для сюжету. Привид Києва, знищена Мрія, долі героїв, це те що викликало в мене сум під час читання. Я все ж рада що не полишила читати книгу. Ну і окреме задоволення це оформлення книги, вона неймовірно красива, з шикарним зрізом