Той випадок, коли після перегляду фільму хотілось і перечитати книжку

Що шукала там? Можливо, сподівання, що все закінчиться по-іншому? Що не буде так страшно і боляче?...

Маємо пам'ятати уроки історії. Бо вчитель вона суворий

Хоча довжелезні родинні перипетії з багатошаровими історіями - не зовсім для мене, але Діккер це робить по-особливому витончено і доступно.
Читала кілька вечорів за північ підряд, щоб не забути імен і ліній)
Раджу. Маю цю книгу, вже троє товаришів по читанню у мене її зичили, повертали з гарним відгуком

🤔 Цікаво й трохи дивно, що твір досі видається. Здається, в сучасних підлітків стільки доступного в неті, що на таку книжку б не запали.

Він був заборонено-бажаним для моїх однолітків-старшокласників, а прочитати змогла аж в 11 класі (2005-2006 рік) коли їздила в сусідній обласний центр на абітурієнтські навчання. Щоб мама не заглядала, що я там таке з матюками читаю 🤭

Якщо чесно, навіть тоді я не була аж надто в захваті від книги і не поділяла романтизму історії головного героя є
Можливо, мені такі двіжі були не близькими просто.

Хоча трохи згодом "МУР" Любки гарно зайшов, та й Карпу читала.
Цікаво було б глянути дослідження, якого віку пересічний читач "Культу"!

🥰 Щоразу, коли беру до рук гарну якісну книгу зарубіжного автора з милим моєму філологічно-журналістському серцю перекладом - у мені просто підстрибує до стелі моя внутрішня дитина.

Подобається дивитись і мультфільми повнометражні, і особлива магія - сучасні книги. У своєму дитинстві у 90-их поки пішла в школу перечитала все, що було вдома - а це буквально декілька книг українською - наші народні казки, казки народів світу, пам'ятаю ще книжку про Миколая, ще твори Ігора Калинця. Решта літератури була російською, довелося і її "спожити".

Справжній читацький кайф розпочався з початкових класів, коли я довідалася, що в школі є бібліотека і там є що вибрати).

Тому зараз мій окремий вид насолоди - дарувати книги племінникам, літям друзів (доні - 4, бібліотека теж потроху збільшується). Тому що українські видавництва - то просто любов! Якість паперу, підхід до ілюстрацій - просто біло заздрю нинішнім дітям!

Кожну дитячу книгу мушу прочитати перед дарОванням 😜. Справді цікаво, відносить у дитинство.
"Скрипунці" сподобались усім - від ідеї до реалістичності спогадів.
Класно, що ілюстрації чорно-білі - самостійно їх "розмальовуєш" в думках і пригадуєш візерунки на килимі у дитинстві 🤗
Історія динамічна, не нудна, гарно звучить.
Думаю, Святий Миколай принесе цього року "Скрипунці" і іншим дітям з мого кола для дарування книг 😉

🙉🙊🙈
Останніх майже 10 років, відколи почали виходити книжки про війну - яким би шляхом/думкою я не обирала нову книгу для прочитання - щоразу виходить, що таки оберу про війну, хоч якимось боком. Не обов'язково фронт - тоді або про волонтерку, або приватні історії, або про війну не українську (нещодавно читала про війну у В.єтнамі "Те, що ми несли" Тіма О'Браяна).

Життя крутиться тепер навколо війни. Наше життя і є війна...

"Драбина" Жені Кузнєцової відкрила ще іншою стороною війну. Не розумію постійного протистояння "тих, хто втік" і "тих, хто не втік". Бо доль поламаних надто багато, бо кожному не просто - і в Україні, і закордоном.

Книга варта уваги, читається легко.
Правда, з половини книжки надто, як на мене, багато додається героїв і ліній.

Але загалом - в списку тих, що раджу. От, власне, минулого тижня придбала ще один примірник на Readeat для подруги, яка закордоном