Без зайвого пафосу: кожен українець має прочитати цю книгу, бо вона дає чітку відповідь на питання "Чий Крим?".

Ця історія вивертає все, перевертає верх ногами, дає відповіді і ще більше запитань. Вона залишає по собі біль у перемішку з любов'ю та гордістю, відчуття солного вітру у волоссі і аромат янтиків.

Fun fact: під час прочитання не покидає бажання відвідати Мусафір.

"За перекопом ї земля" дає чітке розуміння, що Крим навіть не український. Він належить кримським-татарам. Це їхня земля, яку у них постійно намагались забрати. І те, що вони нині визнають себе і українцями - це дуже цінно та приємно. Проте, ми в свою чергу маємо зробити все, аби по поверненню українського прапора на півострів, відновити їхні традиції, надати усі права, та з особливою повагою ставитись то їх етнічності.

До того ж книга дуже ясно і чітко дає зрозуміти, чому сталось так, що Крим окупували. Хто і як довго цьому сприяв, чому культура та мова настільки важливі, та як з їх допомогою російській пропаганді вдалось стільки маніпуляцій. Їх робота тривала десятиліттями і кожен із нас нині є співучасником, бо ми мовчали, толерували і дозволяли, поки у нас під носом відбирали найцінніше (як згодом й інші території).

10 із 10. Забираю собі в бібліотеку.