Ділан — підліток і її життя таке саме неідеальне, як у багатьох в цьому віці: непорозуміння з мамою, котра постійно чимось незадоволена, нестерпні однокласники та суцільне невезіння.
Після ранкової сварки з мамою Ділан вирішується погодитись на пропозицію батька, котрого ще ніколи не бачила, і поїхати до нього пожити. Для неї це радісна й тривожна подія, проте життя змінює всі плани: потяг, у якому їхала Ділан, потрапляє в аварію.

Після смерті Ділан зустрічає Трістана, юнака з холодним серцем, котрий працює провідником і зобов'язаний провести дівчину через пустку — місце між реальним світом і потойбіччям. Він переправив безліч душ, і, здавалося, перестав звертати на них увагу. Однак з Ділан вперше відчув щось незнайоме, те, чого не повинно в нього бути, адже Трістан не людина!

Для мене це підліткова історія, з притаманною подібним книжкам просторою й щирістю перших почуттів, та цікавим сюжетом, котрий малює світ між життям та потойбіччям й тим, що знаходиться за межею смерті.

~ особливою в книжці для мене стала історія кохання: повільна, тепла, трішки сором'язлива, але справжня, в неї віриш, нею захоплюєшся. Саме про такі відносини мріє багато підлітків, але запевняю, що «Провідник» додасть до справжніх почуттів трішки солі на рани.
~ вразила і головна героїня: її людяність, певна дорослість, попри юний вік, і вміння співчувати, бути небайдужим, котре робить нас людьми в широкому розумінні цього слова.

З нетерпінням чекаю продовження серії!

Летті не знала своїх батьків: Марія знайшла її посеред білої ліщини у плетеному кошику. А коли пошуки рідних не дали результату, забрала немовля до себе та стала виховувати, як рідну дитину. 

Все в житті Летті було звичним та, на перший погляд, нормальним: їй п'ятнадцять, вона ходить в школу… та почуває себе іншою. Можна було б сказати, що всі підлітки відчувають себе «не такими» через цькування й конфлікти з однолітками. Та Летті чудернацька навіть сама для себе, бо після неприємної сутички з однокласником починає розуміти слова дерев та бачити реалістичні сни про друїдів. А коли перевіряє деякі факти зі своїх сновидінь, то розуміє — це не вигадки, вона бачить те, що було насправді та підтверджується історичними фактами.

У цій історії тонко переплетені підліткові проблеми, перше кохання й дружба, адже тільки справжній друг повірить у те, що ти розумієш мову дерев, та продовжить допомагати розплутувати клубок таємниць про друїдів. 

Мене заворожило наскільки письменниця вміло та цікаво знайомила зі світом, з історією, з друїдами. Як гарно описала любов до природи та важке минуле цілого народу. А головне, показала наскільки важливо вірити в себе, вірити своїм почуттям, бо хіба не вони роблять нас тими, ким ми повинні стати?

~ для себе у цій історії я відмітила романтичну лінію: це захоплює, це життєво, зворушливо та дещо боляче. Але, головне, в такі почуття віриш, особливо після одного моменту наприкінці книги, де Летті вчинила людяно. Тільки такі, щирі, серця вміють кохати. 
~ зачепило й те, наскільки органічною була історія героїні. Вона з самого початку чужа для звичного світу, але її час у магічному ще не прийшов. І це відчувається, хочеться дізнатися більше, відкрити для себе світ друїдів та подивитися на сни Летті та їхніх учасників з іншого боку, без таємниць. 

Захоплена та чекаю на продовження історії. Це одна з тих книжок до яких хочеться повертатися та смакувати знову.

Ділан загинула: поїзд, в якому вона їхала на свою першу зустріч з батьком, потрапив в аварію. А Ділан, після смерті, опинилась у пустці, місці між життям та потойбічним світом. В потворному, небезпечному та сповненому мар — чудовиськ, що пожирають душі.

Долаючи перешкоди разом зі своїм провідником, Трістаном, Ділан розуміє, що кохає його попри заборони та неможливість бути разом, адже ні він, ні вона не можуть повернутися до живих. Але… чи є перепони для почуттів?

В реальному житті на підлітків їх навалилось забагато: травми після аварії, стосунки з мамою, складнощі з документами, адже потрібно якось пояснити хто такий Трістан і звідки він взявся. Та найскладніше — плата за порушення балансу, діра в потойбічний світ й життя невинних.

Друга книга розкриває героїв, показує їхнє кохання, проблеми підлітків та на контрасті демонструє, що перш ніж отримати бажане, варто знати: за це потрібно заплатити. Та не кожен спроможний, бо ціна може бути зависокою. Так сталось з провідницею, Сюзанною, та її підопічним, з яким вони втекли з пустки та потрапили у таку саму халепу, як й Ділан з Трістаном.
Додаткові герої підкреслили романтичну лінію основних. Яскраво продемонстрували кохання за яке варто боротися, але, найважливіше, показали наскільки різними бувають бажання.

Мені приємно було читати «Порушників» та розуміти, що це чисті й справжні стосунки (ніжні та романтичні, як у фільмах). Та з контрастом, адже тут було яскраво видно, що Ділан підліток: смілива, але юна. А Трістан, хоч і не зовсім людина, але прожив багато років. Вони різні, з різних світів, але, головне, кохають один одного та змагаються за право бути разом.

Ділан — підліток. Її життя могло б бути звичайним, якби не одне але: вона загинула та повернулася з потойбіччя. І тепер до непорозумінь з мамою, невезіння й буквальної привʼязаності до провідника душ, Трістана, додалась невиправна халепа. Мари, жахливі створіння зі світу мертвих, пробираються у звичайний та нападаюсь на тварин і людей. 

Щоб це виправити Трістан та Ділан повинні заплатити тим, що вкрали — життям. 

Для мене остання частина не просто поставила крапку у подіях, а розкрила задум авторки про те ким ми можемо бути, коли хтось про нас памʼятає, коли ми потрібні та показує чого варте справжнє кохання. Я б описала цю історію тезою: «Хто ти, коли ти потрібен і на що здатен, коли кохаєш?»   

Саме почуття між героями (і другорядними також) те, заради чого хотілось читати всю серію, адже чисте, дещо наївне, але таке світле кохання варте того, щоб підлітки про це мріяли та хотіли відчувати. Саме такі історії будують в уяві стосунки де обидва допомагають одне одному, вчаться розумітися, а, головне, говорити попри емоції. 

~ було приємно читати про героїню яку не робили дорослішою, чим вона є, а показали яким може бути підліток, якою може бути людина, що має мету і слухає своє серце 

Тішусь, що познайомилась з цією серією!

📖 Обрати брехню… чи обрати смерть?

Сейдж — сирота. І він готовий на все, аби вижити. Єдина проблема: він не єдиний, кого обрали на роль давно загубленого принца, тому йому доведеться вибороти своє право на життя.

Головний герой з тих персонажів, які захоплюють з перших сторінок: він спостережливий, вигадливий та досить нахабний, а ще визнає свої помилки. Це багато говорить про його особистість. Сейдж ідеальний типаж благородного злодія та шахрая.

slow burn — особливість цієї книги

Найбільше обожнюю саме такі історії, де деталі сюжету складаються разом поступово, а інтрига сюжету плавно наростає й тримає у напрузі протягом всієї книги. Така сама тут і романтика — зерня, що проростає { поки це лише натяки, адже у першій частині герої досить юні }

«Фальшивий принц» потрапив на мою полицю «книжок, котрі принесли особливе задоволення». Тут є інтриги, альянси, таємниці, вміння обирати друзів, шляхетність та Сейдж, який прекрасно грається з емоціями оточуючих.

Це перша книга серії, знайомство з фальшивим принцем та повільною { в хорошому сенсі } історією, яка обіцяє цікаво розгортатися далі, адже нам показали далеко не всі карти.