Почав читати не з першої частини (Сяйво), а з цієї. І хоча в книзі є постійні згадки подій дитинства головного героя, які описані в першій книзі, десь чув що кожна з них є самостійною, окремо одна від одної.
Після важкуватого початку історія сильно затягує у вир подій, хочеться швидше дізнатися що буде далі.
Чудово прописані історії персонажів, які в один момент перетнуться в одній точці.
Уявляючи написане, проникнувся атмосферою подорожуючих домами на колесах, незвичайна для нас, і, така звична для Америки річ.
Потреба Дена для Абри, а також реакція на його зізнання в клубі АА, в кінці книги, породжує думки про потребу в правильному оточенні, розумінні подібного пережитого досвіду.
Не жахастик. Дуже сподобалась.

На початку здалося якась нісенітниця, потім стало зрозуміло, і, здається що йдеться про банальні, зрозумілі, відомі речі.
Наперед продумані відповіді у діалогах виглядають не природно, не реалістично.
Вважаю за неправильне вводити такого штибу роздуми до рутини повсякденних подій, виглядає наче автору недостатньо думок для розвитку ідеї, займає вільний простір, або ж дає читачеві час обдумати прочитане.
На той час, мабуть, популярний мотиватор, на кшталт успіху Стіва Джобса (взагалі не вважаю такі історії показовими). Зараз - нічого особливого.