Це була моя перша книжка Ілларіона Павлюка. «Я бачу, вас цікавить пітьма» занурила мене у похмурі реалії Буськового Саду. Познайомила з бездушними, безтурботними та егоїстичними його мешканцями.
Знайшли мертву дівчину? Буває. Усі помирають. Хтось зник? Та то він, мабуть, кудись поїхав. Давно не давав про себе знати? Закрутився, забувся, не хоче, тішиться, що полишив це огидне містечко (необхідне підкреслити). Зникла дитина? Може, то і на краще, бо мала певні ментальні проблеми, а світ – не для таких. Тут кожен думає про себе, нікого не хвилюють події, що трапляються у них фактично під носом. Усі переконані, що із ними нічого такого не трапиться, бо… такого просто не може бути.
«Овечий гріх» - саме так називає явище не дуже порядний дільничний Субота. «Вівці! Вівці всіхда думають, що ріжуть самих паршивих». Гадаю, така філософія спровокована не надто казковим життям у селі та, звичайно ж, самолюбством. «Вовчі» та «овечі» гріхи, переплітаючись, утворюють вибуховий коктейль.
Усі герої роману І. Павлюка «Я бачу вас, цікавить пітьма» розчиняються у власних таємницях, які відкриватимуться читачеві поступово і триматиму в напрузі до останньої сторінки. Звісно, скелети у шафах мають усі. Проте у мешканців Буськового Саду вони вже настільки давні, що складно уявити когось поза гріховним єством. Дехто вже і скелет свій ховати перестав. А нащо? Ось я такий/така. Ні шкодувань, ні сорому, ні страху.
Підкидають у пекельний вогонь дрова й наші «потойбічні» друзі. Харитон, Бармен, Дора все ще сподіваються, що містяни зможуть (чи бодай спробують) розірвати це коло нескінченних самоповторів. Часом здається, що вони єдині, хто ще вірять, у цьому зневіреному місті. Вони супроводжують нас та кримінального психолога усю книгу. Спілкуються загадками, цитують Біблію, водять головного героя – психолога Андрія -колами та допомагають йому відчиняти ці «шафи зі скелетами» і сподіваються… На що? Кмітливий читач зрозуміє це із часом.
У книзі можна знайти просто неймовірно велику кількість алюзій. Прочитавши її двічі, я не впевнена, що роздивилася усіх. Автор проробив просто колосальну роботу, наділивши героїв максимально людськими рисами. Ця книга – це головоломка, яку не кожному під силу розгадати. Ось ти пливеш змістом, якісно прописаних сторінок, і навіть не помічаєш, що біленький кролик уже вгризається в чиюсь горлянку. Для похмурих, зимових вечорів – ця книга must have! Мене до глибини душі зачепив цей роман. Тож, якщо зацікавитесь Пітьмою, Пітьма неодмінно зацікавиться вами.