Дуже незвичайна історія, яку я отак одразу, в першому ж реченні відгуку, раджу прочитати кожному)

Я починала читати її без ніяких очікувань, а виявилося що під неймовірно гарною обкладинкою від РМ (які, здається, мають намір забрати усі мої грошики аж до останньої гривночки - бо ну як можна не купувати їхні витвори мистецтва?)) сховалася не менш прекрасна історія.

Почнімо з того, що вона наповнена азійським колоритом, міфами та персонажами - що вже є дуже незвичним у потоці фентезі про фейрі)

Майя Тамарин - кмітлива, винахідлива і віддана дівчина, що, прикидаючись своїм братом, їде на відбір королівського кравця. Цим вона рятує батька й одночасно виконує свою мрію, бо сама донестями закохана в своє ремесло, але їй, як дівчині, до місця кравця було зась. Я обожнюю героїнь, які мають якусь пристрасть у житті)

В книзі є надзвичайна магія, яка спочатку розкривається у взаємодії з чарівними кравецькими ножицями. Проте, Майя не дуже сподівається на чарівний предмет, а багато працює сама, проявляючи свою вправність і вміння. Вона дійсно дуже талановита і наполеглива дівчина.

Проте, неприємності все одно підкрадаються несподівано у вигляді останнього випробування: шиття суконь з неймовірно поєтичними описами - із сяйва сонця, сліз місяця та крові зірок.

У цьому завданні Майї допоможе загадковий чародій, якому ледь не з першого погляду хочеться віддати своє серце)

Романтична лінія мені здалася добре прописаною, ніяких нарікань до неї не маю)

Проте є в мене нарікання щодо кінця книги - ну хіба можна так цікаво писати, що вже немає сил терпіти ці пекельні борошна в очікуванні другої частини?) Відчуваю, що прокляття, яке тепер має Майя, ще не раз відгукнеться чимось недобрим...

Якщо любите тропи "від ненависті до кохання", "відьма та інквізитор", "буркотун та сонечко", "вимушені стосунки" (але при цьому не токсичні, без приниження, катування та іншої не здорової дурні), а також коли сюжет розвивається швидко й книга читається легко - то вам сюди)

Історія молодої дівчини Лу, спадкової відьми, розпочинається у доволі незвичному місці, а саме в борделі. Проте, вона прийшла туди не працювати, а замаскована під чоловіка щоб отримати інформацію про перстень, який допоможе їй сховатися від... інших відьом.

Та не все складається так, як гадається. Кілька випадкових зустрічей - і відьма опиняється у ситуації, з якої вихід один - вийти заміж за шассера, мисливця на відьом.

Лу - дівчина приємної, легкої та веселої вдачі, тоді як Рід - серйозний та релігійний чоловік, що звик підкорятися усім релігійним догмам та боїться розчарувати Архієпископа.

Дуже цікаво спостерігати за їх відносинами, за тим, як вони часом бісять один одного, проте це не переступає межу реально токсичних стосунків.

Також в книзі присутня чарівна атмосфера з французькими нотками. Dames Blanches, Dames Rouge, - різні відьми зі своїми різними силами і можливостями магії. Дуже цікава фізика магії, те, яку ціну вимагає кожен вид магії.

Фінал змушує скоріш братися за другу книгу, бо так вже цікаво що ж буде далі!..

Гарний представник young adult фентезі. Для підлітків буде доволі непоганою книгою, а ось для тих, хто трошки старше - то вже може й не сподобатися.

Я читала цю серію ще підлітком, і ось зараз вирішила освіжити пам'ять - тим паче, що українська версія вийшла в такому неймовірно у оформленні від РМ. Чесно, я цьому оформленню можу співати вихвальні пісні увесь вечір)) Обкладинка одразу натякає і на головний шуканий об'єкт книги, і показу місто та головну героїню. Форзаци також відображають як сам дух, атмосферу книги, так і значимі сцени з неї.

Та перейдемо вже до сюжету) Клері все життя вважає себе найзвичайнісінькою дівчиною, яка може виділитися принаймні тільки вмінням малювати. І ось вона, як звичайний підліток, йде розважитися до нічного клубу разом із найліпшим другом Саймоном. І на самому ж початку книги нас, читачів, "б'ють по голові" сценою вбивства. Та ще й такого вбивства, якого окрім Клері ніхто не бачить.

Після цього випадку дівчина починає бачити все більше і більше незрозумілих речей, які не бачить більше ніхто. І все це пояснюється одним - Клері не є звичайною людиною. Вона народжена тіньовою мисливицею, що повинна полювати на вампірів, демонів і іншу нечисть, оберігаючи від них людство. Але ж чому вона цього не знала, чому їй про це нічого не сказала мама? Та спитати ні в кого - мама раптово зникає, і її, як і відповіді, доведеться шукати самостійно.

Так починається подорож читача до світу тіньових мисливців. І, хоч я багато чого вже не пам'ятаю, проте різномаїття істот, зброї, рун, зрад, інтриг, кохань та ненавистей в цій серії вражає) Чого вже казати про той нечесний хід, який зробила авторка з головним крашем моїх підліткових подруг)

Доволі непогане роментезі, хоч подекуди й клішоване та доволі передбачуване. Проте навіть від цього я не отримала якогось негативу і в цілому книгою задоволена.

В ній є сімейний зв'язок, дружба, кохання (навіть два), темні сімейні таємниці, зрада і трошки політичних інтриг.

Головна героїня ненавидить фейрі, проте вимушена опинитися в їх світі і врятувати свою сестру. Там вона опиняється втягнута у боротьбу за трон і всілякі придворні інтриги, а ще дізнається дещо неочікуване про людей, яких вважала близькими.

Книга доволі непогана, читається швидко, і по завершенню одразу хочеться взятися за другу й дізнатися чим же все це закінчиться і якими тепер будуть дії Абрієлли - коли вона дізналася всю правду, яку від неї приховували? Коли вона оговтається від пережитої та викрито зради, то що вона зробить?.. Ці питання в кінці інтригують і заманюють у другу частину)

Яке ж красиве оформлення... І яка ж дурна історія.

На жаль, я не є фаном психологічно нестабільних романів, тож мені відверто не сподобалось, і я не знаю за що цю книгу можна похвалити, окрім неймовірного оформлення від РМ (яке й заманило мене до читання).

Ромео - мерзенна свинюка, особливо на самому початку книги. Окей, він там чогось їй гидкого наговорив, але хапати та перехиляти через балкон так, щоб вона думала що впаде якщо не погодиться з ним? Загроза життю та відверте насильство - це вже не жартики і не романтика. Таке не пробачають.

Що ж до Даллас, то наприкінці книги я про неї такої ж думки, як і Ромео напочатку - що вона поверхнева, дурненька квочка, яка тільки й вміє, що тринькати гроші. Ах, так, в неї ще є мрія - дитинка. Серйозно? Що вона може дати дитині? Чому її навчити? Вона про себе попіклуватися не взмозі. Інфантильна дитина в тілі дорослої, яка за всю книгу не прийняла жодного дорослого рішення, тільки вдовільняла свої забаганки, а як Ромео не давав їй цього або запізнився з виконанням бодай на кілька годин - в неї ставалася істерика. Навіть її любов до книг - що очевидно повинно було сподобатися книголюбам - не зробило її образ кращим.

Це навіть не протистояння двох токсичних людей в одних стосунках, це стосунки психопата з психологічно не зрілою дитиною.