Я давно планувала прочитати якийсь із творів Ребекки Кван, адже на більшість її книг неоднозначні відгуки, а я таке люблю, таке ми беремо 😅

Отож, сюжет в нас крутиться навколо крадіжки рукопису Атени, і створення своєї письменницької кар'єри Джуніпер на її основі.

Головна героїня — приклад людини із сірою мораллю і з кожним новим розділом вона "сірішала". Її не мучила совість, що вона так повелась із рукописом іншої письменниці, не назву її подругою, адже дружби між дівчатами як такої не було. Видавши роботу Атени за свою, Джуніпер гнула свою лінію фактично до останнього моменту, що мені й подобалось у ній, якщо брешеш, то бреши докінця. Головна героїня вдало маніпулювала своїм оточенням, ріднею, мамою Атени, працівниками видавництва та книжковою спільнотою, очевидно, що героїня справді розумна. На мою думку, одержиме захоплення спадщиною подруги та заздрість до її здобутків знищила талант дівчини, адже я впевнена, що самотужки вона б теж досягнула висот.

Сам твір базується на книговидавничій справі і розповідає нам інсайти з цієї кухні. Ми дізнаємося як книги стають бестселерами, з чим стикаються автори в повсякденному житті. Тут підіймаються теми крадіжки інтелектуальної власности, расизму, булінгу, самотности, тривожних розладів. Джуніпер стає жертвою булінгу, а також расизму, бо припустімо, що вона таки сама написала твір, а її критикують за те, що вона не жовта. Така поведінка користувачів мереж неприпустима.

Сюжет був цікавим мені до сторінки 160, адже далі повторилася та ж сама ситуація, і книгу це не рухало. В той же момент, мені б хотілося розкриття щоденників Атени і її взаємостосунків із матір'ю, адже та вела себе вкрай дивно. Кінцівка також була занадто короткою. Авторка перетворила дівчину, яка обманювала роками своїх роботодавців, на божевільну, яку повірила, що мертві воскресають. Це було очевидним, що її доводять до такого стану, щоб вивести на чисту воду. Саме тому я ставлю книзі 4/5, адже вона була цікавою, проте в той же час мені не вистачило висвітлення певних моментів. Однозначно раджу для прочитання майбутнім письменникам 😊

Я свідомо знала, що це буде наркоманія, приправлена даркакадемією та горором, і тим не менше ковтнула цю книгу за 2 дні 🐰

Загалом, це твір варто сприймати як декілька метафор:
🔸️ створення персонажів;
🔸️ кухня письменницького ком'юніті;
🔸️ токсичні відносини;
🔸️ самотність та пошуки свого я;
🔸️ «народження» сюжету книги та перших чернеток.

Прочитавши книгу, я не до кінця зрозуміла усе вище згадане і загальну ідею книги, лише книжковий клуб привніс ясність в цю картину. Книга сподобається письменникам, митцям та любителям химерних творів 🌒

Хоч і книга мені не надто сподобалась, та я не можу не відзначити чудовий переклад та неймовірну мову авторки, чого тільки варті «вагітні паузи» 😅

Чекатиму на вихід другої книги, адже цікаво дізнатись, що ж саме було витвором уяви Саманти, а що (чи хто) реальним 👀

Почну я з того, що у мене були досить високі очікування від цієї книги, адже перша зайшла мені на ура 🎊

Сюжет у нас розгортається в Ірландії, головною героїнею книги є Адді. Вона з братом та його другом подорожують на старій тарандайці країною. Дівчина хоче зцілити своє розбите серце, тому слідує за довідником і таким чином відвідує визначні місця Ірландії. Атмосфера книги справді весняна та «зелена» 🍀

Найбільше мені сподобалось — це висвітлення проблеми батьків і дітей та надмірних очікувань від підлітків. Тут також гарно описують складнощі у пошуку себе, що справді є важливим у сучасному світі.

А от не сподобалась мені фактична відсутність любовної лінії. (У назві є слово кохання, логічно, що я хотіла якихось стосунків 😅) Так, наприкінці були натяки, але це буквально один розділ. Іноді описи пам'яток були надмірним, в той час як хотілося довшої кінцівки 🙄

Однозначно чекатиму продовження цієї серії)

Це просто неймовірна книга, яку я прочитала на одному диханні. Вона чудово передає атмосферу літа та Італії.
Сюжет розвивався рівномірно та не був клішованим, що мене потішило, троп любовного трикутника також гарно показаний і я вгадала із ким буде Кароліна.
Мені сподобалися розкриття тем пошуку себе та своєї професії, першого та справжнього кохання, здобуття сім'ї, історії архітектури та подорожі Італією ❤️

9 листопада — однозначно чудовий вибір книги, якщо ви хочете покататися на емоційних гойдалках і ще й неймовірно стрімко. Чому так, бо книга читається дуже швидко і легко, але при цьому тут трохи забагато драми на метр квадратний 😅

Бен і Феллон — люди, чия зустріч змінила їхні життя в кардинально інший бік. Між ними виникла хімія одразу, та вони вирішили проводити лише один день в році разом, в той час будуючи відповідно письменницьку та акторську кар'єри. Попри зустрічі раз в рік, вони стають невіддільною частинкою життя одне одного. І що було нелогічно, так це не вибір бути разом, а емоційні гойдалки «йому/їй так буде краще». Так герої ще дуже юні, але чи не варте кохання спроб боротися за нього 🤨

З усім тим, сюжет розвивався доволі стрімко, кінцевий сюжетний поворот із рукописом Бена просто залишив мене у ступорі.

З хорошою виділю це висвітлення тем: неприйняття свого тіла, нехтування батьківськими обов'язками, стосунки батьків та дітей, а з поганого: так це певна нелогічність та інфантильність персонажів. ❤️