9 листопада — однозначно чудовий вибір книги, якщо ви хочете покататися на емоційних гойдалках і ще й неймовірно стрімко. Чому так, бо книга читається дуже швидко і легко, але при цьому тут трохи забагато драми на метр квадратний 😅

Бен і Феллон — люди, чия зустріч змінила їхні життя в кардинально інший бік. Між ними виникла хімія одразу, та вони вирішили проводити лише один день в році разом, в той час будуючи відповідно письменницьку та акторську кар'єри. Попри зустрічі раз в рік, вони стають невіддільною частинкою життя одне одного. І що було нелогічно, так це не вибір бути разом, а емоційні гойдалки «йому/їй так буде краще». Так герої ще дуже юні, але чи не варте кохання спроб боротися за нього 🤨

З усім тим, сюжет розвивався доволі стрімко, кінцевий сюжетний поворот із рукописом Бена просто залишив мене у ступорі.

З хорошою виділю це висвітлення тем: неприйняття свого тіла, нехтування батьківськими обов'язками, стосунки батьків та дітей, а з поганого: так це певна нелогічність та інфантильність персонажів. ❤️

Неймовірно затишний та атмосферний... мабуть, назву це фентезійним трилером, адже у книзі поєдналися детектив, містика, саспенс, трилер і нотки фентезі.

Головний герой Піранезі, наче дорослий із розумом дитини. З описів зрозуміло, що це дорослих чоловік, проте описи блукань, пошуків та записів у щоденнику були, ніби від лиця дитини, яка тільки пізнає цей світ.

Мені дуже сподобався такий формат оповіді, у вигляді щоденника-автобіографію. Авторка вдало поєднала детектив, психологію та грецькі міти, адже книга, хоч і читалася повільно, та все ж затягнула з головою. Тут ще й троп ненадійного оповідача, і повірте, розв'язка та кінцівка книга вас точно здивують 💫

Однозначно раджу до прочитання ❤️

Рецензія на книгу «Для стосунків потрібні двоє»
Автор: Володимир Станчишин

Тема рецензованої роботи: розповідь про те, як будувати здорові стосунки з людьми на усіх етапах свого життя.
Актуальність обраної роботи: ця книга є надзвичайно актуальною, адже вміння заводити контакти та стосунки є важливою та невід’ємною навичкою нашого як і повсякденного, так і професійного життя. У закладах освіти та сім’ях рідко навчають цьому, тому ця книга є вартою уваги. Автор використовує сучасні формулювання та роботи, і сам є психотерапевтом.

Цільова аудиторія: люди віком від 16 до 50 років; підлітки, батьки, що хочуть побудувати гармонійні та довірливі стосунки зі своєю родиною та дітьми; люди, що хочуть побудувати здорові стосунки зі своїми партнерами та з собою.

Використання системи доказів: у книзі автор наводить приклади до кожної із ситуацій до кожного розділу, а іноді і до підпунктів, вони оформленні або як опис схожої ситуацій його клієнтів, сім’ї, знайомих. Також Володимир Станчишин наводить спосіб боротьби з проблеми —листи, тим хто нас образив, чи помер, щоб позбавитися гнітючих почуттів.
Повнота та розкриття проблеми: загалом автор описує усі можливі проблеми, які можуть виникнути на шляху на створенні/підтримці стосунків на усіх їх етапах, розглянуто проблеми конфліктів, насильства, залежностей, взаємодії з підлітками/дітьми з інвалідністю та пережиття втрати. Кожен розділ містить описи проблем та шляхи для їх вирішення з порадами. автор наголошує на тому, що жодна книга та психотерапевт не допоможе, адже лише ми є керівниками свого життя.
Однозначно скажу, що прочитання лише цієї книги не вирішить проблем у стосунках, для цього потрібна психотерапія або ж робота із психологами.

Основні тези: Кожен із розділів має багато класних, які можна тим чи іншим чином застосувати у своєму житті. Автор наголошує на тому, що найперше потрібно будувати стосунки із собою, адже ми найкраще розуміємо себе. Сім’я відіграє дуже важливу роль у нашому житті і любов є невід’ємним елементом. Стосунки із підлітками є складними, проте варто зрозуміти, що в їхньому організмі відбувають зміни, як фізичні так і психологічні. Також є у книзі багато тез, про любов, Бога, страхи та залежність.
Наявність чітких висновків: у книзі є висновки, і після частин і після розділів, проте їх складно назвати повністю чіткими.

Плюси та мінуси в роботі:
+ висвітлення проблем у стосунках, пояснено шляхи їх вирішення, описи видів стосунків, висвітлення проблем насильства, залежностей, смерті.
– доволі багато води, відсутність практичних застосувань порад.
Мій відгук: ця книга була доволі цікавою та легкою у прочитанні що нетипове для нон-фіку. Автор не нав’язує певне вирішення проблем і дає досить хороші поради.

Я давно планувала прочитати якийсь із творів Ребекки Кван, адже на більшість її книг неоднозначні відгуки, а я таке люблю, таке ми беремо 😅

Отож, сюжет в нас крутиться навколо крадіжки рукопису Атени, і створення своєї письменницької кар'єри Джуніпер на її основі.

Головна героїня — приклад людини із сірою мораллю і з кожним новим розділом вона "сірішала". Її не мучила совість, що вона так повелась із рукописом іншої письменниці, не назву її подругою, адже дружби між дівчатами як такої не було. Видавши роботу Атени за свою, Джуніпер гнула свою лінію фактично до останнього моменту, що мені й подобалось у ній, якщо брешеш, то бреши до кінця. Головна героїня вдало маніпулювала своїм оточенням, ріднею, мамою Атени, працівниками видавництва та книжковою спільнотою, очевидно, що героїня справді розумна. На мою думку, одержиме захоплення спадщиною подруги та заздрість до її здобутків знищила талант дівчини, адже я впевнена, що самотужки вона б теж досягнула висот.

Сам твір базується на книговидавничій справі і розповідає нам інсайти з цієї кухні. Ми дізнаємося як книги стають бестселерами, з чим стикаються автори в повсякденному житті. Тут підіймаються теми крадіжки інтелектуальної власности, расизму, булінгу, самотности, тривожних розладів. Джуніпер стає жертвою булінгу, а також расизму, бо припустімо, що вона таки сама написала твір, а її критикують за те, що вона не жовта. Така поведінка користувачів мереж неприпустима.

Сюжет був цікавим мені до сторінки 160, адже далі повторилася та ж сама ситуація, і книгу це не рухало. В той же момент, мені б хотілося розкриття щоденників Атени і її взаємостосунків із матір'ю, адже та поводилася вкрай дивно. Кінцівка також була занадто короткою. Авторка перетворила дівчину, яка обманювала роками своїх роботодавців, на божевільну, яку повірила, що мертві воскресають. Це було очевидним, що її доводять до такого стану, щоб вивести на чисту воду. Саме тому я ставлю книзі 4/5, адже вона була цікавою, проте в той же час мені не вистачило висвітлення певних моментів. Однозначно раджу для прочитання майбутнім письменникам 😊

Кажуть, не оцінюйте книгу за обкладинкою, але цю можна ❤️

«Інститут» має неймовірне оформлення, крім того сюжет книга також прекрасний, і я отримала величезне задоволення від її прочитання.

Хоч книга є підлітковою, у ній підіймають важливі питання, про які часто і дорослі забувають: що добро і зло, і де ж межа між ними, місце жінок у суспільстві, фемінізм, булінг, справжня дружба, кохання.

Головною героїнею є демониця, яка замкнена у тілі юної інститутки, яка повинна розслідувати вбивства дівчат у закладі та знайди Душохвата. Таліна і Ліна(демониця) чудовий тандем, вони ідеально доповнили одна одну. Ліна непересічна персонажка, кмітлива, розумна, легко читає людей, не дивно, адже вона демониця, та за кожною сильною особистістю стоїть розбите серце і край розчарувань. Я полюбила її кумедний гумор та гострий язик, її цитати — це потрапляння в саме серденько. Також відзначу Ареяса, справді класний хлопець, сильний, різкий, водночас вправний маг і чудова людина. Дуже сподіваюсь на любовну лінію між персонажами 😍

Сюжет книги розвивався помірно, проте нудно точно не було, ми знайомились з ієрархією, сім'ями, учениця та учнями, щоправда імена в них геть чудернацькі. Безмежна вдячність авторкам за цю книгу і я з нетерпінням чекатиму на продовження.