Хороший психологічний детектив для розвантаження з добре прописаними головними героями і мінорними питаннями до правдоподібності деяких сюжетних складових (некритично, на враження особливо не впливає).

YA, тому 7/10.

Але це класна історія для тих, хто ще не втомився від життя. *старечо зітхає*

Цукор цукровий з ванільно-жуйковим морозивом і поливкою з мангово-персикового джему. З шоколадним сиропом і цукровою пудрою.

Презентабельна нерухомість, гарні жінки, рожеві поні, забезпечені чоловіки, спадок як вирішення фінансових проблем.

Це не те щоб погана книга, але вона настільки позитивна, що зуби зводить від концентрації солодкого на сторінку тексту. Люди тут хороші і ввічливі — до кріпоти, у всіх є якісь проблеми, але головні герої настільки неправдоподібно ментально здорові, що будь-який прояв негативних емоцій відбувається з виключною англійською стриманістю або у більшості випадків не відбувається взагалі.

"Ви хочете продати мені будинок занадто дешево, я хочу заплатити значно більше!".

"Так, люба, я буду неймовірно щасливим, якщо в нашому будинку буде жити пачка рандомних людей, яких я вперше бачу. Так, включно з тіпом, якого ніхто з присутніх не знає."

Десь на 50% книги починає не відбуватись абсолютно нічого, але вже зрозуміло, куди все веде. Тобто, загалом, якби би скоротити її вдвічі — це легка і абсолютно відірвана від реальності історія на вихідні для розвантаження (але з тригер-ворнінгами).

Зовсім не зайшло.
Чи то історія не зачепила, чи то стиль вкінець набрид - короткі рублені речення, постійні повтори дивної конструкції абзацу - "теза. всяке буває. а може і ні", наївність думок персонажів, якась штучність всього, що відбувається. Деякі епізоди - як от з тіпом з ерекцією у ванні, який хоче вирішити проблеми, а через три сторінки каже: ладно, це не можна вирішити - просто можна викинути (хіба що вам треба втулити в книгу слово ерекція).
На 100+ сторінці так і не зрозуміла, нащо продовжувати себе мучити, закинула.