Я зовсім не люблю ромкоми, цю книгу виграла в конкурсі і після прочитання планувала подарувати подрузі, яка більше по цьому жанру, але... я дочитала і тепер книжечка залишається зі мною, і я впевнена, що колись її перечитаю, може навіть не один раз)

Головна героїня, Флоренс Дей, знімає у Нью-Йорку квартиру із найкращою подругою Роуз і працює гоустрайтеркою на відому авторку любовних романів Енн Ніколз. На носі дедлайн останньої за контрактом книги, і Флоренс дуже боїться не впоратись, але після останнього розриву для неї "кохання мертве" і як не намагається, вона не може написати щасливий фінал, а дуже привабливий і дуже педантичний новий редактор Бенджі Андор відмовляється продовжити дедлайн.

Але гоустрайтерство – не єдина таємниця Флоренс. Ще з дитинства вона може бачити і спілкуватися з привидами, як і її батько, а в тринадцять навіть допомогла одному розкрити його убивство і стала відомою. От тільки не в хорошому сенсі. Тому одразу після закінчення школи виїхала до Нью-Йорка і більше ніколи не поверталася у рідне містечко Мейомонт. Аж допоки не помер її тато. А коли Флоренс приїжджає на похорон, то несподівано зустрічає привид свого редактора Бена і вирішує йому допомогти.

У цій простій на перший погляд історії порушено дуже багато важливих тем: стосунки у сім'ї, між батьками і братами та сестрами; почуття провини, прощення і самопрощення; прийняття себе і самовираження; втрата близької людини; справжня дружба і звісно ж справжнє кохання. Хоча для мене це більше про батьків Флоренс, ніж про неї і Бена, мені вони більше подобались як друзі (і взагалі мені більше б сподобався сумний фінал, але я це я, так теж добре). А добродушний чорний гумор (саме так) і кількість посилань на книги і фільми заслуговують окремої відзнаки.

Загалом, книга мені дуже сподобалась, раджу її прочитати навіть тим, хто не дуже по ромкомах.

Похмура, просочена чорним гумором і атмосферою безвиході історія, місцями жахаюча, а часом відверто відразлива. Хоча якою іще має бути історія про патологоанатома?

Северин Доник працює за мізерну зарплату, має проблеми з алкоголем, не користується популярністю серед колег і ділить ліжко (і квартиру) із жінкою, яка йому навіть не подобається. Він ніби й пів життя прожив, а так нічого й не досяг. Тож коли йому підвертається нагода підзаробити, він хапається за неї, хай навіть це не зовсім законно. А далі більше. Зачувши запах грошей, герой один по одному забуває про власні моральні принципи й переступає все більше меж, а часом підбиває на це й інших. Але незважаючи на це чомусь жалієш його, бо здається є в ньому щось таке, від кожного з нас. Та і зрештою не він виявляється найбільшим поганцем в цій історії. Тому для мене це більше особистісна драма, ніж трилер.

Книга зачіпає болючу тему корупції в українській медицині і недобросовісності деяких лікарів, тому можливо не всім її варто читати. Але особисто я її дуже раджу.

Взагалі-то я не любителька ромкомів, але хотілось різдвяного настрою і зробити невелику перерву від детективів/трилерів, і ця книга була того варта. Вона легка, місцями трохи наївна, але безперечно дуже мила і тепла.

Головні героїні – сестри-близнючки Касс і Чарлі. Перша лишається за головну у сімейній пекарні в рідному містечку Старлайт Пік, поки батьки їдуть у відпустку. Друга знімається у кулінарному шоу-марафоні до Різдва в Лос-Анджелесі, але внаслідок нещасного випадку втрачає нюх і смак. В такому стані вона не може продовжувати вести шоу, від якого залежить її подальша кар'єра... тож просить сестру помінятися життями на дванадцять днів, поки зйомки не закінчаться.

Касс, яка вдає Чарлі, доводиться боротися за місце під сонцем зі співведучим/красунчиком/мудаком Остіном і звикати до гламурного життя, а Чарлі мусить виконувати купу святкових замовлень, випікати традиційний різдвяний хліб і крім того розбиратися з колишнім сестри. Дуже цікаво спостерігати за пригодами близнючок і за тим, як вони потім намагаються розплутати павутину брехні, яку самі ж сплели, і все виправити.

В книзі багато солодкої різдвяної випічки, щира жіноча дружба, кохання з першого (чи майже) погляду і звісно ж хеппі-енд. А ще є дуже милі улюбленці головних героїв: кішка Ґату, яка не може жити без шинки, і лабрадорка Бонні, яка постійно краде печиво.

Ще мені сподобалось, що книгу насправді написала не одна людина, а подруги-письменниці Карма Браун і Марісса Степлі, Меґґі Нокс – їх творчий псевдонім.

Елін Ворнер, детективку у відпустці на невизначений термін, запрошують на заручини її брата Айзека і його дівчини Лор у розкішний готель Le Sommet у швейцарських Альпах. Сходить лавина, єдину дорогу з готелю завалює і гості залишаються відрізаними від світу, і тоді виявляється, що Лор зникла.

Найбільша фішка цієї книги – атмосфера готелю, який перебудували із туберкульозного санаторію, постійна неясна тривога через його минуле і відчуття ізольованості, яка наростає до кінця книги. Читається легко, досить цікавий сюжет, хоча місцями текст здається уривистим через короткі речення.

Тепер до мінусів. По-перше, мені не завжди вистачало вмотивованості вчинків головної героїні, можливо це через те, що вона дуже травмована психологічно, але тим не менш. По-друге, мене зовсім не переконала мотивація вбивці, що зіпсувало враження від книги.

Цей трилер може бути цікавим для тих, хто тільки знайомиться із жанром, або для тих, хто взагалі не дуже читає трилери, щоб відпочити від інших жанрів.

В цьому трилері переплітаються дві часові лінії: спекотний серпень далекого 2000 року, в якому тринадцятирічна Джозі в одну ніч втратила своїх батьків і найкращу подругу Беккі, і наші дні, де на самотній фермі через заметіль ізольована письменниця у жанрі трукрайму Вайлі Ларк, яка знаходить постраждалих в аварії жінку і дитину і змушена ділити з ними будинок.

Давно не натрапляла на такий цікавий трилер, він захоплює із перших сторінок і не відпускає до самого кінця, прочитала за два дні. Дуже гарно прописана атмосфера, цікавий ефект від контрасту часових ліній, напруга наростає поступово разом з новими сюжетними поворотами і так само поступово розкриваються персонажі. Їх досить багато, але кожен з них має певну роль і звісно ж не завжди все так як здається.

Навіть те, що я здогадалась хто вбивця, ще десь із середини книги, не зіпсувало моїх вражень. Дуже раджу всім любителям трилерів!