"Я рада що моя мама померла"

І я теж... рада, що її мама померла!
Це та ситуація, коли мама не тільки найрідніша людина в житті дитини, а ще й найтоксичніша і придуркувата...

Це книга-сповідь, книга-сапомізнання американської акторки Дженнетт Маккерді. Її дитинство проходило через скруту і мамині амбіції. Адже саме мама за рахунок дитини реалізовувала свої не досягнуті мрії і нехтувала дитинством дочки. Признаюсь, що нічого із творчого доробку авторки я не дивилась. Хоча знаючи тепер історію життя цікаво було б глянути на її ролі.

Життя Джаннетт наповнено шокуючими подіями, адже стосунки з матір'ю максимально нездорові. Авторка також викликає певну злість, зокрема її слова і дії, хоча свідомо розумію, що це дитина і ще по віку не може аналізувати те, що відбувається. Хоча з часом, з дорослішанням (якого вона неймовірно боялася) Маккарті починає розуміти, що не все те, що робить мати правильне, але нічого не робить, мовчить, бо боїться зробити мамусю-кукусю(так називає її) нещасною.

Книга поділяється на "до" і "після" смерті матерію. От в частині "після" проявились всі ті травми, які отримала з дитинства. Тут і анорексія, і булімія, алкоголізм, стосунки без почуттів тощо.

Мені сподобалось як легко написані мемуари, наскільки щиро і безжально авторка ділилась найважчими етапами свого становлення як акторки та особистості.

Однозначно рекомендую.

Читаючи анотацію книги, ідея мене захопила зразу. Головні герої - Дженьюері та Оґастус - письменники, які є суперниками ще з коледжу, але зараз вкладають парі, а саме спробувати себе в нових жанрах. Він пише про "довго і щасливо", а вона спробує створити щось "серйозніше". Щосуботи вона організовує романтичні вечори, а він - зустрічі з учасниками культу.

І як би обкладинка не натякала на пляж, море і відпочинок, вам доведеться добре пошукати, щоб знайти його тут. Будьте готові, що в книзі багато діалогів про складні життєві обставини, описи почуттів героїв та підніматимуться серйозні теми зради, домашнього насилля, алкоголізму, сектантів. Це не робить книгу поганою, але очікування зіграло велику роль. Тому книга читалась мені досить важко.

Однією з основних тем цієї історії є творча криза письменників. Але затьмарює її особиста драма головної героїні - батько мав жінку на стороні, зрадив їх з мамою. І все б нічого, якби він кинув їх, цим самим знецінив їхні стосунку та почуття. Але ні, батько залишається в житті дівчини, після смерті залишає їй будинок і лист з поясненнями, але звичайно його ніхто читати не збирається поки не буде сторінки так 330-ї 😄. Для чого розібратися в усьому і продовжувати нормальне життя?

В підсумку, історія цікава, але враховуючи мої очікування, вона виявилася складнішою, ніж я розраховувала. Раджу прочитати цю історію, але перед цим знизити свої очікування.

"Коли життя тріщить по швах, на порятунок приходить кохання ♡ "

Книга - справжня знахідка для мене. Книга, від якої нічого не очікувала, але залишилась враженою. Вона висвітлює дуже важливі питання: втрати близької людини, хвороби, розпачу, донорства та першого кохання.

Історія відкривається для нас із двох сторін, двох різних світів. Джонні - хлопець, який з дитинства має хворе серце, а згодом отримує штучне і чекає на донорське. Має хорошу подругу Емі, з якою разом борються із хворобами...

Нів - дівчина 15 років, яка має чудового брата Лео, зразкового та зіркового хлопця вдома і в школі. Нів відчуває, що батьки його люблять більше. Через нещасливий збіг обставин, Лео помирає в сестри на очах. Життя сім'ї змінюється!
Та не дивлячись на різні життєві історії, їх долі пересічуться.

Книга захопила мене з перших сторінок. Я ніби проживала історії життя головних героїв. Світ підлітків цікавий і важкий водночас, а ще коли життя підкидає "перцю". Ох не легко... проте книга покаже, що не варто втрачати оптимізму.

Захопили мене і медичні деталі, зокрема особливості хвороб і функціонування "Берлінського серця". Не здивувало те, що авторка довго працювала над цим аспектом книги (каже в післямові), навіть консультувалась із спеціалістами.

Фраза на титульній сторінці «Чудово... просто неможливо відірватися» повністю виправдовує себе і відповідає цій книзі.