Придбано абсолютно інтуїтивно-спонтанно.

"Мені на ногу заповзає равлик... Що було з Всесвітом до того лоскоту - я не пам'ятаю".
"Може, цей поїзд їде по спіралі... закручується вглиб і зрештою колись в'їде сам у себе і перший вагон вдариться в останній?"
$ "Шанс наступного пограбування в людини, яка не знає про попереднє, і в людини, яка не знає про нього, - однаковий".
$ "Усе життя - це крадіжка часу у самого себе, або в когось іншого".
$ "Зовнішню недоглянутість дуже просто виправдовувати якоюсь надуманою ідейністю".
$ "Прикро за чоловіків, які неправильно розуміють поняття МУЖНІСТЬ,.. коли борються лише за зовнішні атрибути мужності, за цю геральдику крутості - гроші, влада, жінки".
¢ "Донбас - це тобі не пісок Півдня...це територія, по якій найкраще повзати. І повзти при ній дуже добре саме додому".

Здається, я зрозуміла, що таке young adult.
Переді мною - роман про четверо учнів музичної школи, їх долі, які склалися так по-різному, охоплені виром "ліхіх 90-тих", потім - вогнем революцій і війною через десяток, півтора, два десятки років... Крізь зграї птахів, що знов і знов здіймаються. І спіраль, по якій закручується все - стосунки, політика, цивілізаційні розломи, життєві сценарії, історичні події, намагання вирватися з усталених соціальних установок... Перша глава - блискавична! зрезонує всім, хто народився 1981-1983 рр.
У стилі написання тексту спостерігаю юнацькі рефлексії реальності у поєднанні з фантазіями підлітка (які запросто виникають в дитячій уяві) і манеру говорити гаслами, яку автор вкладає у вуста героїв, ніби переконуючи сам себе. Цим, вірогідно пояснюється різкість зміни подій роману.

"Мені на ногу заповзає 🐌". "І тепер ми здатні провести це життя так, як вважаємо за потрібне, а не так, як нас вела ця невловна, непомітна спіраль". Під перші ранкові голоси птахів.
P.S. 🐦 у автора книги (який є музикантом в тому числі) є майбутнє.

Цю книгу ми читаємо усією роботою. Обрана випадково, вона вже кілька разів куплена і подарована. Хочеться, щоб її прочитали усі, особливо хто має відношення до мистецтва.
Привабив сюжет екстравертизації інтровертки, такої собі мізантропки, яка звикла жити сама і, здавалося, так буде вічно. Щщас! З стрімким уриванням в її розмірене усталене життя трьох чоловіків водночас (насправді, їх 4, і вони усі абсолютно радикально різні за роллю, складом особистості і функцією, яку несуть в життя вчительки гри на фортепіано Вільми. Не встигає вона озирнутися, як в її домі троє людей розпоряджаються її реальністю, з поступовою делікатністю розсуваючи рамки її усталеного світу.

Тут є космос, роздуми про духовність, вихід з шаблонів, вивільнення себе, і це дуже підкуповує. Але найголовніший герой книги, що літає над усіма - музика! З усіма персонажами не хочеться розставатися. Через кілька місяців прочитання ти досі стоїш з ними за руку на краю урвища. Бо все минає, а музика вічна!
Це - 1 місце серед прочитаного в 2023!
10/10

Відкриття 2023 року і моє гран-прі серед прочитаного!
У книзі дія розгортається через внутрішні роздуми головних героїв.

Екранізація ("Віддана") з неймовірною точністю відтворює загальні краєвиди Станиславова. Тут і довоєнна ратуша, і 4 куполи синагоги (храму), і собор... Маю такі старі фото... Дуже сподобалась деталізація: меблі, інтер'єр, одяг, магазинчики солодощів, дзвіночок ровера і дзвони монастиря, Чернівецький театр ім. Кобилянської, де знімалися сцени з театру (також неймовірно красива і зовні Театральна площа Чернівців) - ти купаєшся в цьому. Читаючи, ти торкаєшся цього, відчуваєш запахи парфумів, звуки посуду, шелест гардин, постілі та скатертин.

Історія чарівника і крадіжки коштовностей реальна. Злива і дві великі пожежі, які сталися в місті - теж правда. А також вшанування Франца Йосифа І, імператора Австро-Угорщини.
Характер, сутність Стефи, її розуміння себе читачам радикально повертається на останніх сторінках книги.
Кінцівка прописана настільки неоднозначно, залишаючи в заціпенінні велике поле для інтерпретацій, тим паче, що не співпадає з фіналом в екранізації... Або співпадає? 11/10.