Ця книга - тепла і легка історія на тлі важкої теми війни.

У своєму стилі, подібно до «Спитайте Мієчку», авторка розповідає про сімʼю та родинні стосунки в найважчі часи, про неідеальних героїв у простих декораціях.

Книга дуже актуальна, кожен зможе знайти в ній щось для себе, побачити себе або свої вчинки у персонажах.

Події розгортаються в Іспанії на початку 2024 року.
Родичі головного героя Толіка приїжджають до нього в
новопридбаний будинок, шукаючи тимчасовий прихисток від війни в Україні. Всі персонажі дуже різні, але їх обʼєднує щирість, простота, відсутність лицемірства та любов до рідної землі.

Ця ненавʼязлива історія вражає своєю легкістю, навіть
не думала, що можна написати таку необтяжливу книгу
про війну. Авторка додала багато жартівливих відступів, що зробило книгу ще більш комфортною для
читання.

Водночас, це сильна історія про вибір, що постає перед кожним українцем, про паралізуючий страх, тривогу, яку ми всі відчуваємо, про національні відмінності між нашим менталітетом і ворожим, про тепло рідного дому.

Символом, що пронизує всю книгу є драбина, яка може мати різні значення для кожного. Для мене - це спосіб уникнення проблем, а не їх вирішення, що допомагає відтермінувати, але не вирішити їх.

Єдине, що мені не сподобалось - це закінчення: дуже швидко, змазано і не зрозуміло.

«Драбина» - це книга, яку потрібно прочитати і прорефлексувати. Однозначно рекомендую!