Історія про світле кохання за сумних обставин...

Про думки: з одного боку романтично та мило зустрічатися раз на рік, але з іншого боку я сиділа і сварилася на них словами, та нащо вам той один день на рік, поговоріть вже нарешті та будьте разом, життя йде 😁
На щастя, психіка не сказала мені "бувай", і книгу я дочитала до кінця😁
Але-але, панове, ну не можна так мучити мене, відтягуючи хепі енд.
Проте хепі енд все ж стався, і я щаслива.

Загалом скажу так: книга мила, дуууже легко та швидко читається, динамічна, але дещо нелогічна в плані зустрічей раз на рік (проте розумію, що багато хто любить такі мрійні оберти, тож все добре).

Хоч книга погралась трохи в міль і поїла мої нерви, але я все одно люблю її, авторку, "РМ" (я маю бібліотеку з їх гарнющих книг), оформлення і хоч дещо й нереальну, але гарну історію. Персонажі не відштовхують, присутні жарти, якась грайливість і хепі енд.

Колін Гувер вбиває мене трохи своїми історіями, але від того я люблю їх не менше.

Раджу до прочитання, бо залишає солодкий, світлий післясмак.

Це дуже чуттєва та неймовірна поезія. Я настільки люблю цю добірку, що не маю слів, як ширше описати її. Скажу просто: я чекала на неї, як скажена, коли її не було ніде. А коли вона знову з'явилась, то замовила собі, одній подрузі, другій та бабусі. Настільки це прекрасно, що хочеться, аби якомога більше людей знали цю творчість, любили та насолоджувались.

Прочитала книгу на одному подиху. Почну з самого початку. Книгу подарував коханий — знав, що я хочу спробувати новий жанр. Я знала, що Колін Гувер пише класні книги, але взагалі не думала починати знайомство з її книгами з "Веріті", оскільки читала, що це відрізняється від того, що вона зазвичай пише. Почала я читати — скажу так, якість книги, обкладинка, суперобкладинка, сторіночки круті, а сюжет... Він неймовірно цікавий, мене не відпускав, аж допоки я не прочитала останню сторіночку. Книгу з'їла за два дні.

Починалось все трагічно+мило, закінчилось з великими роздумами особисто для мене. Тепер я стовідсотково хочу прочитати інші книги Колін Гувер, аби більше зрозуміти і розгледіти її "рідний стиль". Що ж можу сказати щодо "Веріті" — книга, що не відпускає до останнього, а прочитавши, ти ще довго ходиш як у тумані, обдумуючи все, що сталось.

Книга, яка мене трохи налякала (бо я зазвичай люблю щось легше) і в той же час змусила хотіти ще і ще, а історія закінчилась. Раджу для прочитання таким ніжним дівчаткам, як я, які не звикли до такого жанру або ж тим, хто просто поціновувач цікавих історій (бо ця саме така) :)