Книга розповідає про дружбу між двома хлопчиками - один із них є сином німецького командира у концтаборі під час Другої світової війни, а інший - єврейський в'язень. Головна сила книги полягає в тому, що вона показує жахливість війни та геноциду очима невинних дітей. Книга привертає увагу своєю важливою темою про людську доброту та співчуття навіть у найтемніші часи.

Стисни зуби. Не вагайся. Часу обмаль. Життя одне.
Очі — дзеркало душі, а щоб зрозуміти який у людини характер, потрібно подивитися на її вуста
Горе — це не просто співчуття. Це стан, це задушлива ковдра невимовного болю, крізь які не пробиваються промінці розради
Життя — дивовижна річ. Інколи чудові сюрпризи чекають нас там, де ми й подумати про них не могли
Скажу чесно перші 100 сторінок мене неймовірно бісила ця книга. Стільки дир в сюжеті я ще не зустрічала в жодній книзі (на перших сторінках. Місце, ми книга була тихою, затишною та по зимовому казковою. Але все-таки багато, але в цій книзі набагато більше. В цій книзі дуже багато проблем з казковим їх рішення. Дуже багато питань та відповідей на них немає

Розпочнемо з хорошого : книга легка для прочитання
Ну і на цьому все закінчилося.
Блікс старенька бабуся, яка смертельно хвора і її майже ніхто не розуміє. Вона має багато друзів, а ще в не є особливість вона бачить хто кому підходить. І тому їх називають свахою. Рідні також її не розуміють.
Марні, ще одна з гг ,Боже як же вона мене бісила протягом всієї книги. Таких бісячих персонажів я ще не зустрічала. Без спойлерів не обійтися, але я без цього висловлю свою думку. Скажу так, вчинки Марні нагадували мені 15-16ти річного підлітка, який ще не розуміє чого хоче від життя та що таке кохання. Бігає то за одним, то за другим хлопцем, а на думці інший.
Патрік нарешті відпускає своє минуле і починає жити теперішнім.
Чи буду я читати продовження, поки що однозначно ні, бо до ще однієї трешової книги, я просто не готова