«Невидима, але надійна спільнота»

Книги Андрія Любки зачаровують своєю оригінальною архітектурою, з елементами спогадів, внутрішнього діалогу автора, з описом буденного і неповторного  життя кожного українця і, головне, справжнім диханням цілісного і повноцінного буття людства. Неформальність, щирість комунікації, власне, – від серця до серця, від металевої кружки з «ідеально приготованим еспресо» до  дизельного генератора (збірка есеїв «Війна з тильного боку». С. 11).

Важко на папері передати жагучу цікавість до текстів Андрія Любки, до всього, до найменших деталей його творчості. Як описати словами свої перші, як проліски, відчуття, думки, оцінки від прочитаного? Складно, але можливо, враховуючи суб’єктивність будь-яких літературних розповідей – бо кожна його книга, кожен його текст, звернення на Ютуб-каналі саме обертається до тебе, читач, глядач, тим боком, тими «рисами», якими саме забажає автор.

Україна, дивовижне Закарпаття в книгах Любки, від нині для мене – духовне  дзеркало людського життя, мій творчий плацдарм для аналізу багатьох подій з життя сьогодення, де я переживаю містично радісні відчуття добра, допомоги, підтримки, спілкування, натхнення і літературного свята, де доброзичливість, культура, мова, спогади, чистота думок, царство спокою, миру відчиняє дверцята до усіх сердець, які шукають шляхів творчості, аби гідно пройти свій земний шлях.

Книги Андрія Любки мають своє особливе, одухотворене обличчя – мудрої любові до життя, діяльнісного виміру письменника в творчих актах народження думок, що закликають сучасника плекати гідність, самоповагу української нації, особистості, поваги до природи, історії, культури, мистецтва, літератури, освіти, через першість книги над суто матеріальними вимірами життя.