Я читала «Старий і море» в школі, і цей твір мені жахливо не сподобався. З тих пір я не хотіла читати нічого з Гемінґвея.
А це — книжка моєї сестри, якій 15 років і якій тепер ця книжка жахливо не сподобалась)) мабуть, не варто в цьому віці читати ЕГ😅
Тому що тепер мені сподобалось) книжка пішла дуже швидко й легко, прям летіла. Тут немає сюжету - це спогади молодого Гемінґвея про життя в Парижі. Мені здається, це ідеальне занурення читача в атмосферу: всілякі кавʼярні, готелі, ресторани, вулиці Парижа та в кінці ще лижний курорт. Я гуглила й дивилась майже всі місця, які тут згадані.
Тут є цікаві роздуми про його стосунки з першою дружиною, про дружбу, пияцтво, письменницьку справу (дійсно цікаво, може бути корисно тим, хто пише), письменників, з якими товаришував Гемінґвей і ще дивні діалоги ні про що. Але роздуми дійсно цікаві)
Цікавими були розділи про Фіцджеральда - вони сюжетні і з гумором (як і інші в принципі)
Дизлайк за розділ про велич рос літ🤢
Це книжка-вайб, любителям екшену і драми і нелюбителям безсюжетних творів не сподобається😅але передає атмосферу міста краще за «Емілі в Парижі», хоч я в Парижі ніколи й не була:)
А ще книжка надихає вивчати французьку, бо де-не-де ЕГ вставляв цікаві, «смачні» французькі слова, які не передати іншою мовою.

На початку було багато очікувань від бестселера Книжкового Арсеналу, адже подорожую потягом кожен місяць і часто задумуюсь про те, як усе влаштовано. Однак мої очікування не було виправдано, адже книжка, перш за все, про війну і залізницю, а не про залізницю і війну. Ніщо на обкладинці не натякає на це. Звісно, я могла почитати анотацію, передмову, зміст. Але хіба не обкладинка має донести загальний вайб і дати певні очікування читачу? Особливо якщо це нонфік.

Крім того, частина «про війну» написана досить немилосердно до читачів, і я розумію чому, адже війна сама по собі не милосердна. Однак виявилось, що я не готова читати про небезпеку, яка є абсолютно реальною. Обстріли, мертві діти, покалічені кінцівки - це все не вигадані деталі з трилера, а цілком актуальна небезпека. Тож часом читання було фізично і психологічно важким, і доводилось відкладати книжку. Непогано було б ставити trigger warning до таких книжок або хоча б розділів.

На враження від читання вплинула і мова в тексті. Я читала хороші книжки, написані журналістами. Але я навіть не задумувалась про це, бо ніщо в тексті не натякало на автора-журналіста. Тут же, окрім орфографічних помилок і одруків, траплялись дивні речення, які хотілось читати голосом і інтонаціями репортера ТСН. Метафори теж здавались недоречними і недолугими.

Засмутили абсолютно дивні твердження, які наче прищеплюють почуття меншовартості українцям або жалість до росіян. Наприклад, чому авторка виправдовується, що більшість українців у відомому військовому формуванні - російськомовні? Мовляв «росіяни кажуть, що ми бєндєровци, але це не правда, ми навіть російськомовні». Якщо цей пасаж орієнтований на західних читачів, його можна було б додати до західного видання. Не треба українцям прищеплювати почуття провини за те, що вони українці, люблять свою країну і поважають себе.

З позитивного. Я все ж знайшла щось пізнавальне про систему Укрзалізниці, хоч це й лише 4 розділи з 15. Наприклад, про прийом іноземних делегацій у потягах, як провідникам шили одяг з леопардовим принтом для німецької делегації або що іноземці забирають з собою легендарні підстаканники як сувенір:) а Клопотенко придумав особливе меню для прийому делегацій.

Раджу почитати про запуск нових вагонів, про які до війни ми лише мріяли, про оновлення чайного меню та створення застосунку, а також трохи про історію залізниці в Україні.

Все ж книжка вселяє довіру до УЗ й повагу до простих робітників залізниці. Деякі епізоди змушують пишатись гідністю українців та здатністю обʼєднуватись.

Не вистачило обʼєктивності в описі системи Укрзалізниці, хоча для цього був простір. По «мінусах» авторка пройшлась дуже поверхово. А однобокий погляд не додає цікавості до книжки.

Ставлю 3 зірочки за героїзм залізничників та дещо цікаве про залаштунки. Можливо, прочитавши книжку після війни, я б оцінила книжку краще, тому що вона не викликала б гострих реакцій. Однак пізнавальна складова цієї книжки не дотягує. Отже, книжка не для мене.