Майстерно написана історія, яка просто не може залишити байдужим. Мені здається, що я насправді прожила ці жахливі дні під Куполом у Честер Міллі разом з головними героями. Деякі події шокували, деякі викликали сльози, іноді хотілося просто кричати у весь голос від несправедливості.
Стівен Кінг знову яскраво доводить істину: головне зло в цьому світі не монстри, а люди.

Це, мабуть, перший роман Кінга, який мені було важкувато читати. Не через історію, а через структуру тексту. Це монолог, він не поділений на розділи, і переклад своєрідний. Багато діалектики, яка звичайно додає реалізму, якщо тримати на думці, що головна героїня вже бабуся. Але перші 40 сторінок особисто мені треба було продиратися через текст, далі вже звикла і було звісно легше, але все одно було трохи не зручно читати цю говірку.

Щодо сюжету, то тут питань немає. Мені сподобалося, як історія переплітається з Джералдовою грою, кульмінаційний момент - події, які розгортаються під час затемнення - максимально кінговські та навіть моторошні.

Те, що оповідається на початку роману, коли Долорес знайомить нас з Вірою Донован, для мене було неймовірним емоційним атракціоном, від сміху до огиди, від жалю до розуміння.
Загалом, враження від сюжету - 10/10, від структури - 5/10, тому в середньому оцінюю Долорес Клейборн на 7 зірочок з 10. Це не найкращий роман Кінга (на мою особисту думку), але я взагалі не пожалкувала, що прочитала, було круто🔥

Саме ця книга була моїм першим знайомством з Кінгом, ще давно-давно, років 15 назад, і ось нарешті я перечитала цю неймовірну історію і вона мені сподобалась навіть більше, ніж першого разу😁

Це максимально класичний Кінг, багато деталей, яскравих описів, подробиць, які на 100% занурюють тебе в атмосферу цього грандіозного і моторошного готелю Оверлук.
Якщо в підлітковому віці для мене провідною лінією були саме жахастики, привиди, що лякали (номер 217 назавжди закарбувався мені в пам’ять 😅), то у більш зрілому віці мене більше захопило, як майстерно було описано психологічний стан героїв, їх перетворення під дією сил готелю, як минулі травми і проблеми не відпускають і ти разом з персонажами переживаєш цей шлях, цю руйнацію, цей хаос, це почуття ізоляції і відчаю від безвиході.

Дуже атмосферно, ідеально для осінніх/зимових читань.

Той момент, коли не ти закінчила книгу, а книга тебе🥲 Я бралась за цю історію одразу після лайтового "Посібника...", очікуючи також щось легеньке, підліткове, щоб розважитись на пару вечорів. Натомість отримала настільки великі емоційні гойдалки, що на фіналі ледве не розридалася.
Для мене "Виживуть п’ятеро" однозначно йде в топ улюблених трилерів, бо це було цікаво, загадково, страшно і дуже напружено!

На 100% шикарна історія, яка для мене склалася з 1% шаленої напруги і 99% чистої ненависті до Олівера🤣
Присягаюся, мені кортіло в голос кричати на книжку кожен раз, коли він розкривав рота🙈

Рекомендую всім поціновувачам жанру!

Мабуть, одна з найкращих прочитаних мною книжок за останній час.
Цікава, сатирична, місцями до сміху абсурдна історія, яка залишає по собі вихор емоцій.