11.22.63 від Стівена Кінга

Зазирнути в минуле/майбутнє тема, яка хвилює людство уже далеко не одне покоління... 🔮

Яких тільки історій чи фільмів ми не бачили у цьому руслі. І всео дно хочеться зазирнути, щось змінити... навіть якщо це одна маленька і здавалося б така незначна політична  подія як убивство Кеннеді...
Адже  мало кого убивали за історію людства? Та і подій яких хотілося б уникнути в світовій історії знайшлося б набагато більше... 🧐

Та автор обрав саме цю подію і історія нашого героя розпочинається через портал у 1958й рік.

Книга, яку я мабуть, читала найдовше... навіть серіал встигла за цей час передивитись... 
З Кінгом у мене специфічні стосунки. Подобаються його книги, як він затягує в тенета подій своїх героїв, сюжети завжди цікаві  і захопливі... але чомусь це так повільно...

Отже, подорож в часі, щоб відвернути ту саму подію Х... 🙊

Мандрівник, який залишається жити деякий час в минулому, так чи інакше змінючи життя інших людей... 🤫

Ну і звісно, наслідки...
Як завжди благі наміри несуть за собою суцільну катастрофу....

І зупинити самого ж себе ще та задача.

Тема не нова, а історія досить цікава і оригінальна.. Вміє Кінг закрутити і пограти з нашою уявою...
Затамовуєш подих, гортаєш сторінки одна за одною і чекаєш.... а що ж буде далі....

Минуле не хоче, щоб його змінювали...

Так хто ж таки убив Кеннеді?) 🤨
Питання, яке подарувало нам таку цікаву художню книгу))

Я дуже люблю наукпоп, мабуть 80% моєї бібліотеки це нон-фікшн. На цьому можна і завершити, але додам, що такі книги як "Теорія неймовірності" дуже потрібні і актуальні (не зважаючи на її назву, яка може відштовхнути таких скептиків, як я😒, і дякую за додаткові пояснення про обкладинку, бо "чудесних і таємних фактів" і так too much на ринку)
В мене в дитинстві не було особливого вибору, а ми з братом любили читати енциклопедії і всілякі цікавинки про космос, діставали з шафи наукові посібники з біології, історії, георгафії😅
Свого часу ксд нагрішила "псевдонауковими" книгами🙈 з маразмом вищого ґатунку, що соромно навіть озвучувати, але навіть дітям очевидна була неадекватність тієї інформації, після того я досить ретельно обираю книги. І щиро радію тим перекладам non-fiction із "Бородатого тамарина" це надзвичайно корисно і своєчасно.

Наука та істина⚖️
Це про спосіб мислення і стиль життя, це про постійний процес самовдосконалення.

Подорож від атомного рівня, бо вуглець основа життя, клітин, бактерій чи вірусів в нашому організмі, до процесів старіння та ігор розуму, від динозаврів, катаклізмів, проблем з пластиком до астероїдів та життя на Марсі.

Найкращий руйнівник міфів та ілюзій - це процес пізнання. Без вашого бажання вивчати світ, дізнаватись щось нове, не буде прогресу.
Намагатись осмислити і проаналізувати інформацію досить складно, для цього необхідно додатково навчатись, докладати чимало зусиль і часу. Не даремно стереотипи про філософів чи науковців, що вони гіки, задроти чи не з цього світу... Навіть про Кідрука я не раз чула, що він "специфічний", дивний чи зарозумілий...
Бо легше повірити в нісенітниці, чи в те "що моя мама/бабця/сусідка казала"(останній аргумент істини🤭), чим сісти і розібратись в питанні чи темі, які тебе цікавлять. Я поважаю роботу автора, бо він вивчає безліч тем, деталей і нюансів, щоб не було потім epic fail у його історіях.

Максимально лаконічно і зрозуміло. Доступно і в аудіо форматі.

Життя і наука багатогранні, людству буде над чим працювати і досліджувати🧬 ще не одне століття.

Дім на Збіччі – це п'ять історій, які захоплюють із першого рядка і не відпускають ще довго після прочитання збірки.

Мабуть, я не дуже об'єктивна, бо Мітчелл давно полонив моє серце. Його манера письма і стиль не просто тотально захоплюють увагу, а і розвивають фатазію і малюють нові світи.
Його книги - це наче ти потрапляєш у віртуальний світ, всі події відбувається з тобою тут і зараз, але ти до кінця навіть не можеш осягнути, куди приведе тебе ця історія.
Дуже багата метафорична і красива мова розповіді.

І ця історія в історії, в якій ще приховна глобальна історія, де ти складаєш ці пазлики, і всерівно залишається простір для власних інтерпретацій.
Досі захоплює подих, коли пригадую оповідки з будинку на Збіччі... І нехай це лише фантастичні вигадки, витвір чужої уяви, але ж які смачні..
до мурашок по тілу.

Як минає ваш тиждень?
Я ось прочитала "Хроніки незвіданих земель" від fantastychni_talks. Оповідання прекрасні і на крок наближають мене до розуміння, що виявляється сучукрліт можна полюбити 🥺, нехай і в форматі фентезі🥰

Мої улюблені звісно Світлана Тараторіна 🙈
В саме 💘
🟡Людина готова вмирати і за безглуздіші мрії.

🟡Як легко себе ненавидіти і як важко любити, особливо коли в Афродіти стільки облич.

Також дуже сподобалось оповіданнячко про упиря від Ірина Грабовська. Якось так природньо і душевно описано про донецькі терикони, про долю шахтарів і перші юнацькі почуття. Мило і чуттєво.

Історія героїчної Фес, яка подорожує задзеркаллям захоплює і не відпускає.. І цей шлях не простий, але в житті завжди так... кожне рішення, вибір робить нас кращими..

Загалом після прочитаного відчуваю глибоку вдячність за таку чудову добірку, ще й в умовах війни.
Кожна історія сподобалась по-своєму і не залишила байдужою.

Палітурка просто❤️‍🔥, дуже приємна на дотик і колір💜 дякую видавництву zhorzhclub

Читаймо українське, бо ми того варті💙💛