Ця частина сподобалася набагато більше першої, адже відчувається найбільший розмах подій і становлення Жинь як воїна, і як особистості. Від деяких жорстоких моментів ставало справді погано, особливо сцена з пельменями, після якої залишалось лише сидіти з шоком і відразою. Дуже сподобався фінал книги, від якого справді були мурахи, адже нарешті Жинь чомусь вчиться і щось починає робити самостійно, не шукаючи для себе нового Алтаня. Неочікуваним було підняття теми релігії і поглядів на світ, що для фентезі звучить іронічним, але все ж знаходить віддзеркалення і в реальній історії, де цінності програвали у прагненні людей нав'язати свою віру іншим.

Вперше читаю книжки, у яких історія поєднується та має відсилки на історію Китаю, тож спочатку складно було запам'ятати імена героїв через їх незвичність, але...
Думаю книжка сприймалась би інакше, якби не мала наближеності до теми війни, яка, на жаль, зараз є актуальною для кожного українця.

Сподобалась людяність головної героїні, адже спочатку мені здалося, що це буде знову особлива дівчина, "не така як усі", у якої фантастичним чином виходить все краще, ніж в інших. Але потім авторка дає зрозуміти, що, якби все не здавалось сонячно на початку, випробування чекають на кожного, адже війна завжди має наслідки.