Любити саму ідею кохання.

Поганець виявився хорошим, хороший — поганцем. «Солодка» книга лишила «гіркий» післясмак. Це коли чекаєш продовження, щоб його виправити. Це коли, думала не читати після першої частини, а тепер чекаєш, коли передзамовлення перейде в статус «Доставлено».

Ніколи не фанатіла від young-adult фентезі такого формату. Але ця серія потрапила в ціль. Те, що відчувалось як легке чтиво перед сном — навіть змусило пустити сльозу.

Не кожному коханню судилось бути. Ткнули носом у сувору реальність. Це те, що хотілось читати задля діалогів і внутрішніх монологів. Хотілось залізти кожному герою в голову й усе розкласти по полицях.

Головна героїня не «дама в біді». Її не треба рятувати. Вона сама робить вибір — не завжди ідеальний, але чесний. І за це хочеться її обійняти.

Це історія про кохання, в якому мало від казки. Про довіру, яку легко втратити. Про силу, яка не в ударах і битвах, а в тому, щоб витримати. Прийняти. І відпустити.

Боятися, що ти побачиш його огидний бік — цілком нормально.

Одна з небагатьох книг, яку я просто ковтнула. І одна з декількох, де впізнавала себе саме в головному герої, а не шукала себе в героїні.

Це книга, до якої вернешся не раз. У хороші й погані часи — щоб пам’ятати, як це було, або згадати, як може стати. Книга, яку довелось обговорювати з психотерапевтом, бо вона потягнула клубок давно забутих думок.

Хоч я і відношу її до історій — де все було би добре, якби люди вміли говорити словами через рот, — вона залишиться в моєму серці.

Це не просто роман про кохання. Це історія про біль, що сидить глибоко, про мовчання, яке ранить сильніше за крик, і про любов, яка виглядає неідеально — але справжньо. Тут є моменти, які болять, дратують, змушують сперечатись із героєм — але саме це й робить її живою.

Це книжка, яка залишає після себе не крапку, а кому. І саме тому хочеться до неї повертатись.

Не повний захват, але і не повний відчай. Щось в цьому є і читалась надзвичайно легко, моментами нуднувато, моментами хотілось швидше, щоб знати перебіг подій. Але ця книга саме те, що я хотіла в цей самий момент. Ніякого «довго і щасливо», героїня яка робить себе сама, дивний антагоніст і без «рожевих сопель»)